Кантон (фр. canton) у Франції — адміністративно-територіальна одиниця 4-го рівня у складі округу. Окрім ролі організаційних одиниць щодо певних аспектів управління державними службами та правосуддям, головна мета кантонів сьогодні полягає в тому, щоб служити виборчими округами для виборів членів представницьких зборів, створених у кожному з територіальних департаментів Франції (ради департаментів, раніше генеральні ради).

Станом на 2015 рік у Франції було 2054 кантони^[1].

Більшість із них об’єднують кілька комун (найнижчий адміністративний поділ Французької Республіки), хоча більші комуни можуть входити до кількох кантонів, оскільки кантони — на відміну від комун, які мають від лише однієї особи (Рошфурша, 2020 рік) до понад двох мільйонів мешканців (Париж) — мають бути приблизно рівні за чисельністю населення.

Кантони передусім є структурною основою виборчої системи. Кожен кантон обирає свого представника в Генеральну раду відповідного департаменту. По-іншому організована тільки рада Парижа^[2].

Ділення на кантони та департаменти було введене у Франції в 1790 р. Первинний варіант закону передбачав об'єднання кантонів у райони (districts), але в 1800 р. замість районів були установлені округи^[3].

До 2015 року у Франції налічувалось 4054 кантони, включаючи 175 заморських^[4].

1. ↑ Roger Brunet (2015). New cantons in France: Name games. L'Espace Géographique. 44. doi:10.3917/eg.441.0073.
2. ↑ INSEE [Архівовано 24 березня 2015 у Archive.is], Populations légales 2012 des cantons - découpage 2015
3. ↑ INSEE (French National Institute for Statistics and Economic Studies) Code Officiel Géographique. Архів оригіналу за 8 листопада 2015. Процитовано 26 листопада 2021.
4. ↑ Roger Brunet (2015). New cantons in France: Name games. L'Espace Géographique. 44. doi:10.3917/eg.441.0073. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.

• В. Ф. Дерюжинский. Кантон, во Франции // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)