Савченко Олександр Дмитрович
Народження	30 серпня 1965(1965-08-30) Таранівка, Зміївський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	18 липня 1984(1984-07-18) (18 років) Кандагар, Демократична Республіка Афганістан
Поховання	Люботин
Країна	СРСР
Звання	Рядовий
Формування	70-та гвардійська окрема мотострілецька бригада
Війни / битви	Війна в Афганістані 1979—1989
Нагороди

Савченко Олександр Дмитрович (30 серпня 1965(19650830) — 18 липня 1984) — радянський військовик, учасник афганської війни. Посмертно нагороджений орденом Червоної зірки.

Олександр Савченко народився З0 серпня 1965 у селі Таранівка, Зміївського району в українській селянській родині. Пізніше сім'я переїхала до міста Люботин.

Після закінчення Люботинської школи № 5 працював слюсарем на Харківському приладобудівельному заводі імені Т. Г. Шевченка.

29 вересня 1983 року був призваний до лав Радянської армії. У березні 1987 року рядовим прибув до Афганістану. Служив у роті зв'язку 70-ї гвардійської окремої мотострілецької бригади яка базувалася у Кандагарі. Був водієм командно-штабної машини Р-145БМ «Чайка». Брав участь у кількох боях. 17 липня 1984 бронетранспортер Олександра попав під обстріл. Він вивів машину з небезпечної зони і надав першу допомогу пораненому бойовому товаришу. Потім він повернувся у бій, який став для нього останнім. Олександр Савченко помер від культового поранення в голову^[1][2].

• орден Червоної Зірки (посмертно)

• Його ім'я викарбуване на одній з плит Меморіального комплексу пам'яті воїнів України, полеглих в Афганістані у Києві^[3].
• Його ім'я викарбуване на одній з плит Меморіалу пам'яті воїнів-інтернаціоналістів у Харкові^[4].
• Меморіальна дошка на будівлі Школи № 5 міста Люботин, де навчався Олександр Савченко^[5].

• Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України / О. Г. Мусієнко. — Київ : Столиця, 1999. — 560 с. — ISBN 966-95583-0-1.
• Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. — Москва : Военное издательство, 1999. — Т. II М-Я. — 712 с. — ISBN 5-203-01484-1.