Рут Маєр народилася в 1920 році у Відні в єврейській родині. Її батько, Людвіг Маєр, мав докторський ступінь з філософії та займав керівну посаду в австрійській поштовій і телеграфної службі. Він помер в 1933 році від бешихи. Тоді ж Рут почала вести свій щоденник. Впродовж наступних восьми років вона написала 1100 сторінок щоденника і 300 листів[9]. Дівчина описувала як своє особисте повсякденне життя, так і загалом становище євреїв в Австрії[10].
З початком Голокосту молодшій сестрі Рут Юдіт вдалося втекти до Великої Британії. Туди ж вирушили мама і бабуся Рут, проте сама дівчина відмовилася їхати з ними з побоюваннями, що не зможе знайти там роботу[9]. Завдяки зв'язкам батька, Рут змогла знайти притулок в Норвегії, куди вона прибула потягом 30 січня 1939 року. Деякий час проживала в норвезькій сім'ї. У Норвегії дівчина закінчила навчання і подружилася з майбутньою поетесою Гунвор Гофмо. Вона була також однією з моделей для створення статуї авторства Ґустава Віґеланна. Маєр вивчила норвезьку мову, займалася написанням щоденника, поезією і живописом[10]. Після встановлення в 1940 році в Норвегії нацистського режиму, Рут вважала помилкою рішення переїхати до цієї країни, рятуючись від переслідувань.
Депортація в Аушвіц
26 листопада 1942 року Рут Маєр була заарештована в Осло на очах у друзів[10]. Її, разом з іншими євреями, перевезли в Аушвіц. Вона потрапила в концтабір 1 грудня. У той же день її вбили в газовій камері. На той час їй було 22 роки[9].
Спадщина
Після загибелі Маєр її подруга Гунвор Гофмо зберегла її щоденники, але їй не вдалося їх опублікувати. Після смерті поетеси в 1995 році нотатки потрапили в руки поета, письменника і перекладача Яна Эріка Волла. Він високо оцінив записи Маєр і порівняв їх з роботами Сьюзен Зонтаґ і Ганни Арендт[11]. Волл редагував щоденники впродовж 10 років. Нарешті, в 2007 році вони були опубліковані й згодом перекладені кількома мовами, в тому числі англійською та російською.
↑Haagensen, Nils-Øivind (18 жовтня 2007). En pike utenom det vanlige(норв.). Oslo: Klassekampen. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 20 січня 2008.
