Повне ім'я скульптора — Адольф Ґустав Віґеланн. Батько — Елесеус Торсен (1835—1886), був теслярем, робив меблі. Мати — Енн Аненсдаттер (1835—1907). У родині був також молодший син Емануель Віґеланн. Аби Ґустав опанував ремесло тесляра, сина відправили до школи в Осло. Рання смерть батька перервала навчання юнака і той повернувся на хутір, аби допомагати родині.
Навчання і подорожі
У 19-річному віці (1888 р.) він знову прибув до Осло з метою стати скульптором. Здібного юнака зауважив скульптор Брійнульф Берґслін, що й підтримав його. Вже 1889 року Ґустав представив на виставку свій перший твір біблійної тематики — «Агар та Ізмаїл». Аби вдосконалити власну майстерність, подорожував по країнах Західної Європи, зокрема бував у Копенгагені, Берліні, Парижі, Флоренції. У столиці Франції відвідував майстерню Огюста Родена, але працював в іншій художній манері.
Більш значущими були тематика і впливи італійської середньовічної скульптури та доби раннього відродження. На свідомість скульптора вплинули біблійні та середньовічні теми — танок смерті, людина та смерть, алегорії людського віку, стосунки між жінками та чоловіками, тема кохання. Подорожі за кордоном (1891—1896) закінчилися і він повернувся на батьківщину.
Продовження творчого шляху
Творчий шлях продовжився створенням нових скульптур і участю в виставках 1894, 1896 років. Серед цікавих для скульптора завдань були реставраційні роботи в місті Тронгеймі, у Нідароському соборі.
Початок XX століття був важливим етапом у житті митця і в житті країни. До 1902 року він працював у Тронгеймі, 1905 року Норвегія отримала незалежність від Швеції, провінцією якої була. Скульптор посів головне місце серед митців нової держави та через продуктивність, і через рівень обдарованості. Уряд віддав йому під майстерню покинуте приміщення, він почав отримувати значні гонорари. Серед замов цього періоду — фонтан, який планували розташувати на площі перед парламентом країни. Проєкт мав затримку в реалізації, тому скульптор продовжив працю над ним. Був вироблений цілий комплекс із фонтаном, скульптурними групами, кульмінацією комплексу стала велетенська скульптурна колона.
Творчість
Художня манера
Ґустав Віґеланн відмовився від відтворення одягу, його персонажі узагальнені й оголені, фігури приземкуваті, акцент зроблено на ракурс, на жест. З роками посилюються риси символізму та філософії — звідси алегоричність скульптурних груп, поєднання реальних фігур і скелетів.
На базі фонтану скульптором створено рельєф — закохана пара намагається утримати один одного, бо між ними Смерть, що силоміць розриває їх обійми. Рельєф — своєрідна програма всього творчого шляху Ґустава Віґеланна.
За планом уряду, від 1921 року розпочалася реконструкція в Осло. Будинок скульптора підлягав знесенню. Уряд запропонував митцю нову велику студію в обмін на його твори. Обмін відбувся і Ґустав Віґеланн перебрався в район Кіркевейн, неподалік від парку Фроньєр. Саме цей парк і став місцем для збільшеного і детально проробленого архітектурно-скульптурного комплексу з фонтаном і величною колоною. Віґеланн працював 20 років. Комплекс отримав назву Парк скульптур Віґеланна.
Музей скульптора в Осло
Музей скульптора.
Друга майстерня стала і будинком для скульптора. Він мешкав на третьому поверсі споруди. По смерті Віґеланна споруда стала музеєм митця.
Джерела
Gjengset, Gunnar Forsteinet liv. En biografisk fortelling om Gustav Vigeland (Direkte forlaget. 2000) ISBN 82-91690-23-5Norwegian
Hennum, Gerd Gustav Vigeland i svart og hvitt (Fædrelandsvennen. 1985) ISBN 82-90581-01-7. Norwegian
Wikborg, Tone Gustav Vigeland — mennesket og kunsten (Oslo: Aschehoug, 1983) ISBN 82-03-11042-8Norwegian
Wikborg, Tone Gustav Vigeland — His Art and Sculpture Park (Oslo: Aschehoug, 1985) ISBN 82-03-16150-2.
Wikborg, Tone Gustav Vigeland. En biografi (Gyldendal. 2001) ISBN 82-05-27590-4. Norwegian
