Романівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Луцького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Романів.

Наприкінці ХІХ ст. разом із сусідньою Теременською волостю ліквідовано, на їх основі утворено укрупнену Піддубецьку волость.

Станом на 1885 рік складалася з 19 поселень об'єднаних у 9 сільських громад. Населення — 6399 осіб (3150 чоловічої статі та 3249 — жіночої), 483 дворових господарства^[1].

Основні поселення волості:

• Романів — колишнє власницьке село за 20 верст від повітового міста, 688 осіб, 73 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин. За 3 версти — смоляний завод. За 10 верст — садиба Вигодонка з винокурним заводом та 3 водяними млинами.
• Воротнів — колишнє власницьке село, 695 осіб, 75 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 водяних млини, винокурний завод.
• Звірів — колишнє власницьке село, 310 осіб, 30 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин, смоляний та скипидарний заводи.
• Котів — колишнє власницьке село, 400 осіб, 37 дворів, православна церква, постоялий будинок.
• Крупа — колишнє власницьке село при річці Стир, 380 осіб, 47 дворів, православна церква, постоялий будинок.
• Лище — колишнє власницьке село, 225 осіб, 22 двори, православна церква, постоялий будинок.
• Піддубці — колишнє власницьке село, 295 осіб, 30 дворів, православна церква, водяний та вітряний млин, 2 ярмарки на рік.

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.