На межі ХІХ-ХХ століть територія волості збільшилася за рахунок приєднання частини території ліквідованої Гораймівської волості (відійшли поселення Велика та Мала Осниця, Тельчі).
Станом на 1885 рік складалася з 19 поселень об'єднаних у 26 сільських громад. Населення — 10229 осіб (5130 чоловічої статі та 5099 — жіночої), 516 дворових господарства[1].
Основні поселення волості:
Старосілля — колишнє власницьке село при річці Стир, за 48 верст від повітового міста; волосне правління; 663 особи, 70 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, винокурний завод.
Журавичі — колишнє державне та власницьке село, 435 осіб, 52 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
Колки — колишнє державне містечко при річці Стир, 12 осіб, 2 двори (приватних осіб 4176), православна церква, костел, синагога, 3 єврейських молитовних будинки.
Комарове — колишнє власницьке село при річці Стир, 530 осіб, 50 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Копили — колишнє державне село при річці Стир, 497 осіб, 58 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
Куликовичі — колишнє власницьке село, 510 осіб, 50 дворів, православна церква, кузня.
Омельне — колишнє власницьке село, 529 осіб, 65 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
Розничі — колишнє власницьке село при річці Стир, 287 осіб, 29 дворів, православна церква, шкіряний завод.
Рудники — колишнє власницьке село, 259 осіб, 33 двори, православна церква, постоялий будинок.
Ситниця — колишнє власницьке село, 294 особи, 35 дворів, кладовищенська православна церква.
18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. Волость продовжувала існувати як ґміна КолкіЛуцького повітуВолинського воєводства в тих же межах, що й за Російської імперії та Української держави.
Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 34 громад[2]: