Існує декілька версій про виникнення назви села. Найбільш правдоподібна така: перші поселенці прибули сюди пізньої весни, коли вже минули строки посіву і посадки різних культур. А жити чимсь треба було. Тож усі землі, які встигли зорати, засіяли просом. Воно встигає дати урожай, коли навіть висіяти в червні. От ним у першу зиму і врятувалися від голоду.
У минулому славилися просянці своїм великим умінням добре вести вівчарство. Вони були активними постачальниками баранини і овечих шкір на ярмарки і базари в Куп'янськ і ближні слободи. Шкіри йшли на пошиття кожухів, шапок-кучм.
Той, ще дореволюційний, досвід вирощування овець дав про себе знати і в післявоєнний час. Чабан колгоспу ім. Димитрова Г. Д. Погорєлова в 1948 році виростила від 100 вівцематок по 157 ягнят, за що одержала подяку тодішніх керівників радянської України М. С. Хрущова і Д. С. Коротченка.
