За часів Австро-Угорщини та Польщі вулиця мала назву, спочатку до 1871 року — За Стрийською рогаткою, пізніше від 1871 року — Юстґляцівка, на честь німецького колоніста на ім'я Юст Ґляц[14], якому належав фільварок[17], що виник у цій місцевості у XVI столітті[14][18]. 1950 року вулицю через переважно садибну забудову перейменовано на Хуторівську[17], а на початку 1990-х років вулиця отримала назву — вулиця Хуторівка[19][17].
У січні-вересні 2020 року проводився капітальний ремонт вулиці, під час якого оновили дорожнє покриття, замінили усі комунікаційні мережі та опори освітлення, облаштували велодоріжку, смугу громадського транспорту та тролейбусну лінію[20][21].
Забудова проспекту досить різноманітна. На початку проспекту, з парного боку розташовано будівлі львівської виправної колонії № 48, зведені переважно у 1950-х роках[17]. Далі, поблизу перетину з вулицею Хоткевича розташований комплекс одного з найбільших в Україні гуртового продовольчого ринку «Шувар», заснованого у серпні 2002 року. При будівництві ринку знесли декілька хуторів та старий сільський цвинтар[17]. Наприкінці вулиці з парного боку починається район багатоповерхової житлової забудови мікрорайону Сихів.
За проспектом Червоної Калини є інша частина вулиці Хуторівка, назва якої не змінилася у 2021 році. Тут є низка багатоповерхівок, зведених у 1970-х—1990-х роках.
З непарного боку наявні залишки малоповерхової садибної забудови 1950-х років, що перериваються ділянками промислової забудови. Під № 35 розташований комплекс будівель богословського центру УГКЦ, що включає в себе семінарію Святого Духа, семінарійну церкву, філософсько-богословський факультет Українського католицького університету, семінарію Отців Редемптористів та господарські приміщення. Будівництво комплексу розпочалося із спорудження у 2001 році будівлі семінарії, наріжний камінь якої заклав Папа РимськийІван Павло II під час свого візиту до Львова у червні 2001 року[17]. Будівництво, яким керували архітектори Євген Дацишин і Юрій Горалевич[18], завершилося у 2007 році[14], будівлю семінарії освятили 28 серпня 2005 року[17].
№ 35б — Патріарший дім Благовіщення Пречистої Діви Марії. Особливою частиною Патріаршого дому є храм, освячений Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом у грудні 2017 року. Також тут міститься готель «Патріарший»[25].
№ 38 — Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів.
Транспорт
Проспект Святого Івана Павла II відіграє значну роль у транспортному сполученні міста, з'єднуючи Сихів з іншими районами Львова. Відповідно до нової транспортної схеми, яка була запроваджена у Львові у 2012 році, має добре транспортне сполучення, передусім автобусне, а саме тут курсують маршрутні таксі № 7[5], 11[6], 14[7], 23[8], 32[9], 38[10], 40[11], 41[12], а також приміські маршрути № 116[2], 287, які сполучають місто з Сокільниками, Пустомитами, Зимною Водою, Лапаївкою, Рудне, Зуброю та багатьма іншими населеними пунктами Львівщини[26].
З 23 жовтня 2020 року проспектом після її капітального ремонту почав курсувати тролейбус[27]. Маршрут № 23, що сполучав Сигнівку та автовокзал на вулиці Стрийській, перенаправили проспектом до Сихова[4][28] (наразі до ринку «Шувар», вул. Хоткевича).
Пам'ятники та меморіальні таблиці
На території Львівської духовної семінарії розташовані два пам'ятники. Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу, стоїть перед центральним входом до семінарії[14][18], а святителю Луці — перед входом до будівлі богословсько-філософського факультету УКУ.
Біля будівлі семінарії 2012 року встановлено пам'ятний знак-хрест на честь 100-ліття юнацької скаутської організації «Пласт».
На будівлі семінарії встановлені меморіальні таблиці:
о. Ісидору Дольницькому — релігійному діячеві, викладачу церковного обряду та співу, засновнику братства «Введення в Храм Пресвятої Богородиці»;
о. Веренфріду ван Страатену — головному жертводавцю будівництва семінарії, засновнику міжнародної католицької доброчинної організації «Церква в Потребі»[18].
Мельник І. В. Галицьке передмістя та південно-східні околиці королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 352 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-076-6.
Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — 384 с. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-79-2.
