Основне завдання посольства: представляти інтереси України, сприяти розвиткові політичних, економічних, культурних, наукових та інших зв'язків, а також захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб України, які перебувають на території Швейцарії та князівства Ліхтенштейн.
Посольство сприяє розвиткові добросусідських відносин між Україною і Швейцарської конфедерації, Князівством Ліхтенштейн на всіх рівнях, з метою забезпечення гармонійного розвитку взаємних відносин, а також співробітництва з питань, що становлять взаємний інтерес. Посольство виконує також консульські функції.
Історія посольства
Українська дипломатична місія розпочала свою роботу в серпні 1918 року. Місія розташовувалася в Берні — спочатку по вулиці Глюкевені, 4, а з квітня 1925 р. — по вулиці Бертольдштрасе, 41. Першим головою української місії став Євмен Лукасевич. Його наступником у Берні став відомий український громадсько-політичний діяч, дипломат, барон Микола Василько. Наприкінці 1919 р., після приходу до влади Директорії, він був призначений послом УНР у Швейцарії в ранзі міністра. Микола Василько очолював українську дипломатичну місію до серпня 1923 р., після чого був переведений послом до Німецької Держави. З серпня 1923 року до ліквідації місії у 1926 р. обов'язки її керівника виконував Генеральний консул Зенон Курбас.[1] 15 жовтня 1918 по 1919 роки в Цюриху працювало українське генеральне консульство на чолі з Олександром Вілінським. Першим секретарем Дипломатичної місії у 1919—1921 рр. був Станіслав Старосольський.
Група співробітників посольства УНР в Берні (Швейцарія).
Швейцарська Конфедерація визнала незалежність України 23 грудня1991 року. Дипломатичні відносини було встановлено 6 лютого1992 року шляхом обміну листами між міністрами закордонних справ. Посольство Швейцарії в Україні відкрито у липні 1992 року, Посольство України у Швейцарії — у лютому 1993 року.
У 1999 р. архівні документи Місії були передані в Україну.
У 2001 р., з нагоди 10-річчя незалежності України, на будівлі Посольства України в Берні було встановлено меморіальну дошку на честь діяльності Місії.[2]
14 грудня 1917 року дістав завдання від Генерального Секретаріату УНР вирушити з дипломатичною, інформаційною та розвідувальною метою у країни Європи. За кордоном займався виданням інформації про Україну в чужоземних ЗМІ, у Швейцарії заснував українсько-швейцарський комерційний заклад і Закордонний заклад УНР, виконував дипломатичні та розвідувальні доручення у Швейцарії, Франції, Австрії, Німеччині, Італії, США.[3]
Український дипломат, журналіст, лікар, видавець і громадський діяч. Міністр охорони здоров'я уряду УНР. Від 1918 — радник при Міністерстві закордонних справ Української Держави. Відвідав зі спеціальною місією Швейцарію, уряд якої висловив готовність встановити з Україною дипломатичні стосунки. За його сприяння у Берні та Лозанні французьукою мовою видано низку історичних та етнографічних праць про Україну.[4]
Румунський та український громадсько-політичний діяч, професійний дипломат. Був дипломатичним представником ЗУНР в Австрії (1919–20), послом УНР у Швейцарії та Німеччині (1919–24).[5]
↑З історії Посольства України в Швейцарії. Посольство України в Швейцарській Конфедерації та в Князівстві Ліхтенштейн (за сумісництвом) (українська) . 21.08.2012. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 22 лютого 2021.
.svg){kind=small}
