Подольчак Ігор Володимирович

Подольчак Ігор Володимирович

Знімальний майданчик Delirium, 2008 рік
Дата народження9 квітня 1962(1962-04-09)[1] (62 роки)
Місце народженняЛьвів, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР
 Україна
Alma materЛьвівська національна академія мистецтв
Професіяфотограф, кінорежисер, художник, майстер офорту, сценарист, кінопродюсер
Кар'єра1981 — до сьогодні
Напрямсюрреалізм, концептуалізм, нелінійний наратив, психологізм
ЧленствоУкраїнська кіноакадемія[2]
IMDbID 3212779
CMNS: Подольчак Ігор Володимирович у Вікісховищі

Подольча́к І́гор Володи́мирович (нар. 9 квітня 1962 року, Львів) — український режисер, сценарист, продюсер, художник та куратор сучасного мистецтва. Член Української Кіноакадемії[3]. Учасник та лауреат численних художніх міжнародних виставок в Україні та за кордоном. Співзасновник творчого об'єднання «Фонд Мазоха» та співавтор всіх його мистецьких акцій та проектів. Живе і працює у Лодзі та Львові. Представник Нової хвилі .

Біографія

Народився 9 квітня 1962 року у Львові в сім'ї інтелігентів — батько історик за освітою, мати — журналіст. Має доньку Ольгу. У 1979 році закінчив львівську середню школу № 9. Того ж року вступив на факультет «Інтер'єр та обладнання» Львівського Державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв), який закінчив з відзнакою у 1984 році. Разом з Подольчаком вчилися Олег Тістол, Павло Керестей та Микола Маценко. У 1984-85 роках проходив службу у прикордонних військах, 1985-86 роках працював у Художньому фонді Спілки художників України. З 1986 року і до цього часу працює вільним художником, кінорежисером та куратором сучасного мистецтва. Брав участь у численних міжнародних виставках по всьому світу, лауреат багатьох з них, організував та провів ряд міжнародних виставок в Україні та за кордоном. Після заснування у 1991 році Фонду Мазоха, разом з Ігорем Дюричем, активно проводить різноманітні мистецькі акції в Україні, Німеччині та Росії. З 1997 року займається комплексним проектуванням візуально-іміджевої складової[4] політичних виборчих кампаній в Україні та Росії. З 2006 року пише сценарії, знімає та продюсує кінофільми. У режисерському доробку дві повнометражні художні картини (Las Meninas, Delirium) та одна короткометражна (Merry-Go-Round)[5].

2014 року журнал Forbes Україна визнав Ігоря Подольчака одним з 10 найвизначніших кінорежисерів України[6].

Художня творчість

Подольчак працює в різних видах та жанрах образотворчого мистецтва — живопис, графіка, фотографія, відеоарт, мистецькі акції. На початку кар'єри превалювала графіка[7]. З початку 90-х років минулого століття активно долучає до своєї діяльності практично всі жанри образотворчого мистецтва, з середини 90-х мистецькі акції та перформанси, з кінця 90-х відеоарт.

Без назви, 1995, акрил, полотно, 80х120 см

У центрі творчості Подольчака знаходиться людське тіло в різних його проявах, взаємовідносинах з іншими тілами, в різних станах та стадіях розкладу[8]. В художньому розвитку теми розкладання та тліну фігурують виключно два типи матерії, дві певні формації «плоті» — людська і архітектурна. Саме вони — вмістилища різного роду енергій, сполучення різноманітних семіотичних кодів — найвиразніше демонструють вияви регресивних сил. Схильність до метаморфоз розпаду розкриває та по-особливому міфологізує «тілесність» цих двох організмів, а нестійкість точки зору на їх взаємини у цьому стані (коливання від алегорії до трилера), постійно вдосконалює іконографію естетики Подольчака в цілому[9]. У калейдоскопі інверсій, в культурологічних «задзеркаллях» деформується аж ніяк не принцип їх взаємин, а форма, яку ці взаємини набувають. По-новому зорганізовані схеми комунікації локалізуються в галузі експертизи маргінального досвіду фізіологічних насолод, які порушують, або взагалі ігнорують копулятивний цикл сексуального акту. Стильово, формула рафінованої гротескної естетики відтворює внутрішній зв'язок з тенденціями злиття смерті та насолоди («танатичний гедонізм») в європейському бароко. У певному значенні це спотворена, аутоскопічна галюцинація, чиєю творчою реалізацією є ідея своєрідного «натюрморту» підсвідомих заборонених бажань і присмеркових почуттів. Образна структура цих «натюрмортів» містить у собі не тільки розпусну цікавість любовних ігор сомнабул, чий макабричний еротизм виходить за межі стереотипного розуміння насилля та сексу, але й витонченість фантастичних архітектурних просторів, які також уражені тліном. Замкненість персонажів на самих себе може розглядатись, як рефлективне усвідомлення себе, викликаного гострим переживанням насолоди через біль. Подольчак ніби фіксує цей момент кульмінаційної насолоди від тілесності, роблячи його нескінченним, прирікаючи, тим самим, своїх розпусних героїв на довічну самотність. Одночасно, такий всеосяжний гедонізм, який не зупиняється ні перед чим, декларує повне заперечення існування жертви, розвиває його (гедонізму) святковість (ритуальність) та театральність з притаманними Подольчакові дотепністю та пишністю[10].

Живопис та мішана техніка

Великий Гермафродит. 1994, офорт, 58х44 см
У живописі Подольчака проблема тілесності, перш за все питання огляду чужого тіла, стають ведучими мотивами. Людська істота редукована художником до тілесного рівня, а семе тіло перетворене у предмет - у позбавлений всіляких песихологічних атрибутів об'єкт[11].

До початку 90-х років у живописі використовував олійну фарбу, картини, як правило були невеликих форматів (до 1м), пізніше тільки акрил та полотно, формати значно збільшились (до 2,5 м). «Мішана техніка» — умовна назва унікальної технології, комбінації монотипії та акрилового малярства на папері з подальшім наклеюванням на полотно. До середини 90-х роботи, зроблені в цій техніці, виставляв[12] під псевдонімом О. Сердюк[13].

Графіка

Станковою графікою займається з 1981 року. У своїх роботах використовує техніку офорту, акватинти, гравюри, сліпого травлення, сухої голки. Як правило, всі ці техніки комбінує, досягаючи надзвичайної глибини чорного, широкого діапазону сірого, різноманітних фактур та рельєфів. Працює на цинкових пластинах. Формат робіт варіюється від мініатюри (2х3 см) до, що досить незвично для техніки інтагліо, великих робіт (50х40 см).

Фотографія

Без назви. 1995, чорно-біле розмальоване фото

Фотографією почав займатись ще під час навчання в інституті. До 1996 року фотографії виставляв під псевдонімом Гор Гори[12]. В основному це були чорно-біли фотографії, віражовані або розфарбовані аніліновими барвниками. Пізніше став використовувати техніку соляризації. З 2000 року почав робити кольорові знімки. Зйомки завжди постановочні, проводяться у студії. Знімає, як моделей так і натюрморти. Використовує середньоформатну фотокамеру Mamiya RB67 з різноманітною оптикою. Часто використовує кольорове світло. Формат робіт варіюється від 15 см до 1 м по довшій стороні. Фотографії Подольчака друкувались у різних фотовиданнях: елітарних («Scenario, The Art Photography Magazine»[14], Велика Британія), фетишистських («Secret», Бельгія) та, практично, порнографічних («Nu»[15][16], Італія).

Книга художника

1992 року польське видавництво артистичної книги[17] «Correspondanse des Arts» (Лодзь) видало книгу «Якоб Беме»[18] з оригінальними офортами Подольчака, інтеґрованими у ручночерпаний папір, завдовжки 8 метрів. Книжка мала надзвичайний успіх на міжнародних книжкових ярмарках та була нагороджена Бронзовою медаллю в конкурсі «Найкраща книга світу» на Франкфуртському книжковому ярмарку 1994 року, «Walter Tiemann Prize» на Ляйпціґському книжковому ярмарку того ж року, відзначена нагородою «Найкраща книга року» польським товариством книговидавців (Варшава) 1992 року. Книга брала участь у першій експозиції[19] України[20] на Бієнале мистецтва у Сан-Паулу, Бразилія (1994). 1995 року польське видавництво «Музей артистичної книги» видало книгу Подольчака «Гільгамеш»[21] з текстами Крейга Рейна[en].

Фонд Мазоха

Докладніше: Фонд Мазоха

У 1991 році заснував разом з Ігорем Дюричем[22] та Романом Віктюком творче об'єднання «Фонд Мазоха», яке відзначилось низкою провокаційних мистецьких акцій в період з 1994 по 2004 рік у Великій Британії (2001, «Найкращі художники 20-го століття»), в Україні (2001, «Бренд Українське» (куратор — Єжи Онух); 2000, «Останні гастролі в Україні»; 1998, «Бєспредєл с/мазохизма»; 1995, «Свіжі газети для…» (куратор — Марта Кузьма); 1994, «Мавзолей для Президента»; 1993, «Мистецтво в космосі»), Росії (1997, «Бєспрєдєл гуманізму» (Владивосток, співпродюсери: Дмитро Куліков та Тимофій Сєргєйцев)[23]; 1995, «Останній єврейський погром» (Москва, Галерея Гельмана[ru]) та Німеччині (1995, «З Днем Перемоги, пане Мюллер», Берлін).

Чорнобиль, жовтень, 2004

Виставки та колекції

Виставкову діяльність почав 1985 року. Брав участь у понад 150 міжнародних виставках. Автор численних проектів у галузі образотворчого мистецтва, лауреат 25 міжнародних виставок у Канаді, США, Південній Кореї, Латвії, Польщі, Норвегії, Іспанії, Україні. Відбулося 25 персональних виставок художника у Венеції, Лондоні, Майнці, Києві, Мюнхені, Лодзі, Байройті, Брайдвуді (Австралія), Сеулі, Цефаді (Ізраїль), Москві, Львові, Хайфі, Хобарті, Кадакесі, Парижі, Коніні, Познані, Гросс-Герау (Німеччина).

Одна з персональних виставок була першою в історії художньою виставкою в космосі, яка відбулась на російській орбітальній станції «Мир»[24] 25 січня 1993 року. Було виставлено два офорти Подольчака. Виставка була реалізована за участю російських космонавтів Сергія Авдєєва[ru] и Анатолія Соловйова. Реєстрація проекту була зроблена на відео [25] (5 хв.). Ця виставка стала частиною проекту «Мистецтво в космосі»[26], який вперше представляв Україну[20] (куратор Марта Кузьма) на Бїєнале мистецтва у Сан-Паулу, Бразилія 1994 року.

Твори Подольчака знаходяться в 26 музеях і публічних колекціях в Австралії, Боснії та Герцоговини, Великої Британії, Ізраїлю, ІталіЇ, Куби, Македонії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Росії, США, Франції, України, Єгипту, зокрема:

Знімальний майданчик фільму Delirium, смт. Брюховичі, вересень, 2008

Кураторські проекти

1989—2004 роки активної кураторської діяльності. В підготовці та реалізації своїх проектів Подольчак співпрацював з Львівським музеєм історії релігії, який надавав приміщення та організаційні ресурси. Саме в цьому музеї він організував перше у СРСР Міжнародне бієнале графіки «Інтердрук»[27] («Interprint»). Відбулося 2 едиції виставки (1989-го та 1991-го року). «Інтердрук»[28] 1991 року зрівнявся з найкращими виставками Європи і за якістю, і за кількістю та географією представлених робіт — понад 190 учасників з 43 країн світу. 1992 року організував низку персональних виставок зарубіжних художників в Україні: Германа Геблера[en] (Норвегія), Одеда Файнгерша (Ізраїль), Козет де Шармо (Франція), Джона МакКуіні (Австралія), Емми Андієвської (Німеччина), Коджі Ікути (Японія) та українських митців за кордоном — «Українські незалежні художники»[13], Нью-Йорк (1990); «Сучасна українська графіка», Фредрікшад, Норвегія (1991); «Сучасна міжнародна графіка» Москва (1991); ряд тематичних виставок у Львові (сучасна британська, ізраїльська та норвезька графіка; сучасне американське мистецтво (1991)). 1993 року провів меморіальну виставку «Бруно Шульц», 1995 року виставку «Концептуальний проект пам'ятника Мазоху», в якому взяли участь 11 художників з 7 країн світу. У 1998 році був реалізований експозиційно-видавничий проект «Corpus Delicti. Пост-еротична художня фотографія»[29]. У проекті брали участь художники з України, Австрії, Великої Британії, Франції та США. Співпродюсерами виступили Тимофій Сєргєйцев та Дмитро Куліков.

2004 року разом з Ігорем Дюричем (під шильдою Інститут Актуальної Культури) організував у Києві «Час мецената» (благодійний аукціон)[9][30]

Аукціон проходив у недобудованому приміщенні[31] Національного художнього музею України (вул. Грушевського 3, будівля знесена). Проект мав на меті привернути увагу громадськості до проблеми формування колекції українського мистецтва періоду Незалежності[32], та спробувати знайти можливість фінансування такої колекції. В проекті взяли участь видатні діячі мистецтва України — художники (Олександр Гнилицький, Віктор Марущенко, Сергій Братков, Анатоль Степаненко, Олександр Ройтбурд, Павло Маков, Ілля Чичкан), письменники (Юрій Андрухович, Юрій Покальчук), композитор (Олександр Щетинський), режисери (Роман Віктюк, Юрій Іллєнко Андрій Жолдак, Олесь Санін, Дмитро Богомазов). Хоча деякі критикі сприйняли «Час мецената» досить скептично [33], організаторам все ж вдалося за гроші, які були отримані під час аукціону, придбати твори сучасних українських художників і передати їх у колекцію Національного художнього музею України, як «Громадську колекцію сучасного українського мистецтва»[34].

Кінематографічна творчість

Найяскравіший представник найчистішого артхаусу в українському кіно − зі спеціальним художньо-естетським акцентом, який, безумовно, є основою в образотворчій, кураторській і акційній творчості автора [6].
Плакат Las Meninas
Плакат Delirium

Для обидвох фільмів Подольчака характерні спільні риси — відхід від наративу, антропологія герметичних світів, виважена побудова кадру, неочікувані ракурси зйомки, свобода диз'юнктивних суджень та крайня «діалектичність» у підході до репрезентації простору-часу. Подольчак використовує, говорячи словами Делеза, «кристалічний режим образа», коли «актуальне відірване від своїх моторних продовжень, реальне — від своїх законних зв'язків, а віртуальне, зі свого боку, відділяється від власних актуалізацій та набуває самостійної цінності»[35]. Простори Las Meninas та Delirium єдині у тому, що вони щільні, важкі для руху, смертельно стомлюють, як персонажів, що рухаються по ним, так і глядачів, які за ними спостерігають, що, у свою чергу, дзеркально відображає час „кінця історії“, його сомнамбулізм, безсилля, хворобливість, безвихідь.

Подольчака передусім цікавить людська свідомість, тому його роботи нагадують болісні сновидіння, із юнґіанськими мотивами і домінуванням образа над словом. Причому сам режисер воліє порівнювати свої стрічки з абстракцією в живописі і тримається осторонь якихось однозначних трактувань [36].

Las Meninas

Докладніше: Las Meninas

Las Meninas (2008 р., Україна) — дебютний повнометражний фільм. Світова прем'єра відбулася на Міжнародному кінофестивалі у Роттердамі[37][38] 25 січня 2008 року в конкурсній програмі. Фільм брав участь у 27-х міжнародних кінофестивалях, в 10 з них у конкурсній програмі, в інших в офіційній програмі.

Українська прем'єра відбулася 9 червня 2009 року в рамках Фестивалю європейського кіно у Києві[39]. Кінотеатральний реліз фільму в Україні[40] відбувся 5 жовтня 2009 року. У рейтингу „Підсумки українського кінопроцесу-2011“, проведеному Бюро української кіножурналістики (БУК) та Національною спілкою кінематографістів України (НСКУ) фільм Las Meninas увійшов у двадцятку „Найкращі вітчизняні фільми 1992—2011 рр.“[41].

Delirium

Докладніше: Delirium (фільм)
Плакат Merry-Go-Round

Delirium (2012 р., Україна, Чехія) — друга повнометражна стрічка[42] Подольчака. В основу сценарію фільму покладена повість „Індуктор“[43] українського письменника та журналіста Дмитра Бєлянського. Зйомки фільму тривали впродовж 2008—2010 рр. За версією Афіша@Mail.Ru фільм Delirium увійшов до рейтингу «Топ-10 українських фільмів 2012 року»[44]. Світова прем'єра стрічки відбулася 4 березня 2013 року в конкурсній програмі[45] «Тиждень режисерів» на міжнародному кінофестивалі «Фанташпорту — 2013», Порту, Португалія. На Багдадському Міжнародному кінофестивалі (2013) фільм був нагороджений «Першим Призом»[46].

Merry-Go-Round

Докладніше: Merry-Go-Round (фільм)

Merry-Go-Round (2017 р., Україна, Польща. 5 хв.)  — короткометражна художня стрічка[47]. Продюсерами фільму разом з Ігорем Подольчаком були Ігор Дюрич, Лілія Млинарич; співпродюсерами: Максим Асадчий та Сергій Нєдзельский. Оператор постановник — Сергій Михальчук, художник постановник — Світлана Макаренко. Музику до фільму створив Олександр Щетинський[48]. Світова прем'єра фільму відбулася 9 липня 2017 року в Австралії в рамках МКФ у Перті «Revelation»[49]. Фільм номінований на приз за найкращий український короткометражний фільм на Одеському Міжнародному Кінофестивалі[50].

Merry-Go-Round був показаний у конкурсних програмах Fantasporto — Oporto International Film Festival, Португалія[51], Skepto International Film Festival, Італія[52] та офіційних програмах на Brisbane Film Festival, Австралія, Braunschweig International Film Festival, Німеччина[53].

Інша діяльність

Плакат, вибори президента України, 1999
Серія плакатів, вибори у Верховну Раду, 2002

З 1997 року займався розробкою політичних виборчих кампаній[54] в Україні[55] та Росії[23] (1997 — вибори у Мосгордуму, вибори в Приморську крайову думу, Владивосток, 1997). Автор (разом з Ігорем Дюричем) розробок іміджової компоненти політичних, виборчих кампаній в Україні (Вибори Президента України 1999[56] (Л. Кучма), 2002 — вибори до Верховної Ради України (вибори блок «За єдину Україну!»), 2002 — вибори до Верховної Ради України (кандидит в депутати О.Сагура[57]), Вибори Президента України 2004 (В. Янукович («Тому що…»), 2006 — вибори до Верховної Ради України («Народний блок Литвина» («МИ»)[58][59]), 2008 — вибори мера Києва (В. Пилипишин).

Класикою жанру політичного виборчого плакату стали роботи Подольчака «Все буде добре» («Весілля» (1999)), «А ти купуєш українське» (1999), «Всьо буде чотко»[60] («Кучма панк»[61] (1999)). У 2002 році вперше в політичній рекламі («За єдину Україну!») Подольчак та Дюрич використали гомосексуальні мотиви (серія плакатів «Нас єднає кохання»).[джерело?]

На виборчих кампаніях співпрацював з Тимофієм Сєргєйцевим, Дмитром Куліковим, Вадимом Омельченко, Костем Бондаренко, Валерієм Тодоровським, Олесем Саніним.

Був членом журі міжнародних виставок та фестивалів:

  • 2011 — Wiz-Art Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів. Львів[62]
  • 1997 — Bienal de San Juan del Grabado Latinoamericana у del Caribe, Сан Хуан , Пуерто Рико
  • 1996 — International Triennial of Art, Майданек
  • 1988, 1990 — «Інтердрук». Міжнародне Бієнале графіки. Львів

У 1991 році читав лекції в австралійських університетах Гобарта, Ланцестон (Тасманії), Мельбурна та Канберри.

Вибрані нагороди та номінації

Нагороди:

  • 2013 «Перший Приз», Багдадський міжнародний кінофестиваль[63]
  • 1995 «Приз»[64], Трієнале графічного мистецтва, Фредрікштад, Норвегія
  • 1990 «Нагорода латвійської спілки художників», Трієнале мініатюрної графіки, Рига
  • 1990 «Перша нагорода за графіку», Щорічна художня виставка, Марієта, Джорджія, США
  • 1989 «Диплом», Міжнародне бієнале мистецтва «Імпреза», Івано-Франківськ
  • 1988 «Prix Ex Aequo»[65], Міжнародне бієнале графіки, Краків
  • 1987 «Почесна Медаль»[66], Малі форми графіки, Лодзь

Номінації:

  • 2017 «Кращий український короткометражний фільм»[50], Одеський міжнародний кінофестиваль
  • 2013 «Національна кінопремія», Одеський міжнародний кінофестиваль
  • 2013 «Найкращий режисер»[67] конкурс «Тиждень режисерів», Міжнародний кінофестиваль «Фанташпорту», Порту, Португалія
  • 2009 «Приз»[68], Кінофестиваль у Трієсті
  • 2008 «Тигр»[69], Міжнародний кінофестиваль у Роттердамі
  • 2008 «ПризФІПРЕССІ», Міжнародний кінофестиваль Трансільванія, Румунія
  • 2008 «Приз — Східна панорама»[70], Міжнародний кінофестиваль «Артфільм», Словаччина

Література та джерела

Ігор Подольчак
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Ігор Подольчак у Вікісховищі?
Зовнішні відеофайли
Виставка у космосі
Космічна станція «Мир», 1993
Промова
Акція Мавзолей для Президента, 1994
Інтерв'ю Ігоря Подольчака
Дмитро Бєлянський питає про Delirium, 2011 (рос.)
Зовнішні зображення
CV 1985-2020
Художні роботи 1981-2004
  • 100 Імен. Сучасне мистецтво України періоду Незалежності. Київ: Видавництво «Мысль», 2008, стор. 366—371, ISBN 9789668527623
  • Akinsha, Kostyantyn.; Holubizky, I.; Mendel Art Gallery. On the margin. Saskatoon: Mendel Art Gallery, 1999, pp. 14–18 ISBN 189635923X 9781896359236 (англ.)
  • Bang-Heun, Cynn. Igor Podolchak. Каталог виставки, Сеул: Ga In Gallery, 1992
  • Böhme Jakob. Offenbarungen über den Gott …// Podolczak Igor //Tomkowski Jan[pl]. Lodz: Correspondance des Arts II, 1993. OCLC 245835402 (нім.)(пол.)
  • Callaghan B. Fifteen Years in Exile. Toronto: Exile Editions, 1992 ISBN 1550960253(англ.)
  • Corpus delicti: post-erotic art photography. / вступ Михайловська, Oлена; Тараненко, Андрій; // оформлення Подольчак, Ігор. Прага: Фонд Мазоха, 1998. ISBN 9789667167165
  • Ewins, Roderic; Colless, Edward. Igor Podolchak. Ukrainian Printmaker. Каталог виставки, Хобарт: Университет Тасманії, 1991 (англ.)
  • Grenzgänger: acht Künstler aus der Ukraine. Linz: Büro für Kulturelle Auslandsbeziehungen des Landes Oberösterreich, 1994. ISBN 3901246096 (нім.)
  • Flashback. Українське медіа-мистецтво 1990-х. Ukrainian media art of the 1990s. Каталог виставки. Куратори Олександр Соловйов, Соломія Савчук. Київ: ДП НКММК Мистецький Арсенал, 2018. — 180 c. ISBN 978-966-97778-1-2, стор. 16, 24, 40-41, 117
  • Fur, Gala. Dictionnaire du BDSM. Paris: La Musardine, 2016, стор. 3, 108, 153, 274. ISBN 2842718259, ISBN 978-2842718251 (фр.)
  • Igor Podolchak: immoral-immortal. / Дюрич Ігор.; Подольчак, Ігор.; Тістол, О. Львів: Фонд Мазоха, 1999. ISBN 9665371150
  • International Film Guide 2009: the definitive annual review of world cinema, edited by Haydn Smith. 45th Edition. London & New York: Wallflower Press 2009, pp. ISBN 978-1-905674-99-2 (англ.)
  • International Film Guide 2010: the definitive annual review of world cinema, edited by Haydn Smith. 46th Edition. London & New York: Wallflower Press, 2010, p. 298 ISBN 978-1-906660-38-3 (англ.)
  • Matuszak, Grzegorz.[pl]; Wozniak, Taras. Igor Podolczak. Каталог виставки, Lodz: Biuro Wystaw artystycznych, 1988 (пол.)
  • Pethő, Ágnes[hu]. The Cinema of Sensations. Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Press, 2015, s.155-182, ISBN 978-1-4438-6883-9, ISBN 1-4438-6883-3 (англ.)
  • Raine, Craig.[en]; Podolczak, Igor. Gilgamesh. Lodz: Book Art Museum, 1995. OCLC 82268972
  • Rosiak, Mariusz. Igor Podolczak. Grafika. Poznan: Galeria'72, 1989 (пол.)
  • Rudel, J. Apocalypses: Rencontres Du Manege Royal. La Garenne-Colombes: Editions de l'Espace européen, 1991 ISBN 2738801390(фр.)
  • Возняк, Тарас. Ігор Подольчак. Каталог виставки, Львів: Український незалежний центр сучасного мистецтва, 1991 OCLC 224935917
  • Лук'янець, Валерія; Носко, Катерина. Де кураторство. — Х.: IST Publishing. 2017. — 256 с. Стор. 40-47. ISBN 978-966-97657-0-3
  • Мистецька мапа України: Львів — живопис, графіка, скульптура. Київ: I︠U︡velir-pres, 2008. ISBN 9789669657947
  • Мистецтво України ХХ століття. Kyiv: Artgalleries Association of Ukraine, 1998, p. 290, OCLC 54927057
  • Підгора-Ґвяздовський, Ярослав. Фільтр для марень. Український тиждень, 1 жовтня, 2010
  • Підгора-Ґвяздовський, Ярослав. Таблетка деліріуму. Що, 1-2, январь-февраль, 2012, стор. 22-31
  • Тараненко, Андрій. Kiyiv Art Meeting. New Art from Poland, Ukraine, Russia. (Київська мистецька зустріч. Нове мистецтво Польщі, Росії, України.) Київ: Український дім / Галерея «Аліпій», 1995, стор.38-47
  • Тараненко, Андрій. Rapid Eye. «Ego», Киев, май 2010, стор.70-73 (рос.)
  • Яців, Роман. Львівська графіка 1945—1990. Традиції та новаторство. Київ: Наукова думка, 1992, стор. 112, 115—116 ISBN 5-12-001999-4
  • Ігор Подольчак. Остання кантата : каталог виставки 11—28.07.2018. — К. : Золотое сечение, 2018. — 38 с. (укр.) (англ.)

Посилання

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ https://zaxid.net/shestero_lvivyan_stali_chlenami_ukrayinskoyi_kinoakademiyi_n1421420
  3. ↑ zaxid.net.[1] Шестеро львів'ян стали членами Української кіноакадемії
  4. ↑ Чивокуня, В. Політтехнологи на виборах-2006: хто працював на Януковича, Ахметова, Тимошенко, Медведчука…. sd.org.ua 12.05.2006 Переглянуто 30 серпня, 2013
  5. ↑ Internet Movie Database. Ihor Podolchak Переглянуто 30 березня, 2017 (англ.)
  6. ↑ а б Юрій Володарський. Рейтинг Forbes: 10 найвизначніших кінорежисерів України [Архівовано 2016-02-16 у Wayback Machine.]. «Forbes Україна» [Архівовано 2016-02-16 у Wayback Machine.], 23 липня, 2014. Переглянуто 26 липня 2014
  7. ↑ Norman, G. ART MARKET / An allegory of Russia's broken dreams: An exhibition of Russian and Ukrainian prints, produced during the tumultuous years 1987—1992 «The Independent», Sunday, 4 September 1994, Переглянуто 30 серпня, 2013(англ.)
  8. ↑ Бриних, М. Тріумф пост-еротичного м'ясожерства, або труп гниє — мистецтво квітне. «Україна молода» 2000.06.15
  9. ↑ а б Сидор-Гібелінда, О. Файні хлопці з Бандершадту. Київ, «Журнал Fine Art», #2, 2008
  10. ↑ Тараненко, Андрій. Київська мистецька зустріч. Нове мистецтво Польщі, Росії, України. Київ: Український Дім, 1995
  11. ↑ Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe. Ciało cierpiące jako widowisko w malarstwie Igora Podolczaka i Wasylija Cagolowa / Marta Zambrzycka[недоступне посилання]. Nr 1 (2015), s. 137-146 ISSN 2543-9227 (пол.)
  12. ↑ а б O. Сердюк, Гор Гори, Игорь Подольчак. [Архівовано 2014-04-07 у Wayback Machine.] Каталог выставки. Москва: Галерея «Art Modern», 1990 OCLC 224935870 (рос.)
  13. ↑ а б Певний, Б. Селективним оком. Мюнхен: Сучасність, ч. 3(347), березень 1990 стор. 33-45 ISSN|0585-8364
  14. ↑ Taranenko A. Igor Podolchak. Scenario. The Art Photography Magazine. Issue No.4, 1996 OCLC 302419442
  15. ↑ Igor Podolchak [Архівовано 2005-05-07 у Wayback Machine.]. Nu, Numero 10, autunno 1999. Retrieved November 3, 2009(італ.)
  16. ↑ Taranenko, A. Apologia dell'edonismo tanatofilo [Архівовано 2005-05-07 у Wayback Machine.]. Nu, Numero 8, autunno 1998. Retrieved November 3, 2009(італ.)
  17. ↑ Lorenz, A. Artist's Books — For Lack of a Better Name. www.angelalorenzartistsbooks.com Переглянуто 30 серпня, 2013(англ.)
  18. ↑ Podolczak, I. Jakob Böhme. Lodz: Correspondance des Arts II, 1993. OCLC 245835402 www.worldcat.org Retrieved November 3, 2009.(англ.)
  19. ↑ Dyurych, I.; Podolchak I. Art in Space [Архівовано 2012-09-29 у Wayback Machine.]. Спеціальне видання для Бієнале в Сан Паулу. Київ: Фонд Мазоха 1994 (англ.)
  20. ↑ а б Стукалова, Е. Сан-Паоло Биеннале. «Terra Incognita», № 5(1996) (рос.) OCLC 33826212
  21. ↑ Raine, C.; Podolczak, I. Gilgamesh. Lodz, Poland: Book Art Museum. OCLC 82268972
  22. ↑ Васильев, Сергей. «Одни Дома» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] «Столичные Новости», № 44 (192) 27 ноября-03 декабря 2001. Retrieved February 1, 2010 (рос.)
  23. ↑ а б Левинтов, А. Современные политические технологии в России [Архівовано 2009-02-28 у Wayback Machine.] «Вестник» [Архівовано 2013-09-03 у Wayback Machine.] Номер 8(189) 4 Апреля, 1998, Retrieved November 3, 2009
  24. ↑ Mir EO-12 Переглянуто 30 серпня, 2013(англ.)
  25. ↑ YouTube — Art In Space Ihor Podolchak 1993
  26. ↑ Art in Space. Sao Paulo Biennial Booklet, 1994.[недоступне посилання з квітня 2019] (англ.)
  27. ↑ Львівський музей історії релігії[недоступне посилання]. «Музеї України» [Архівовано 15 липня 2011 у Wayback Machine.], Переглянуто 30 серпня, 2013
  28. ↑ Клех, И. Западная Украина: итоги 90-х. Переглянуто 30 серпня, 2013 (рос.)
  29. ↑ Михайловська, О.; Тараненко, А. Corpus Delicti [Архівовано 2010-11-01 у Wayback Machine.]. Prague: Masoch Fund, 1998. ISBN 9789667167165(рос.)
  30. ↑ kinokolo.ua Благодійне приймання «День мецената» [Архівовано 18 жовтня 2009 у Wayback Machine.]. kinokolo.ua, 1 липня 2004 р. Переглянуто 30 серпня, 2013.
  31. ↑ Настюк, Е. Формула-1 в искусстве [Архівовано 2010-01-17 у Wayback Machine.]. «Киевский Телеграф», 28 мая — 3 июня 2004 № 22 (212), Переглянуто 30 серпня, 2013(рос.)
  32. ↑ Час меценатів. Аукціон. [Архівовано 2012-09-29 у Wayback Machine.]. Київ: Інститут актуальної культури, 2004
  33. ↑ Ботанова, Катерина. «Час меценатів»: в лапках і без[недоступне посилання з червня 2019]. «Дзеркало тижня» [Архівовано 2011-12-09 у Wayback Machine.], № 22 (497) 5 — 11 червня 2004. Retrieved November 3, 2009
  34. ↑ * Час меценатів. Громадська колекція сучасного українського мистецтва. [Архівовано 2012-09-29 у Wayback Machine.] Київ: Інститут актуальної культури, 2004
  35. ↑ Ágnes Pethő «HOUSING» A Deleuzian "SENSATION: « Notes On The Post-Cinematic Tableaux Vivants Of Lech Majewski, Sharunas Bartas And Ihor Podolchak. www.academia.edu Переглянуто 16 травня, 2017(англ.)
  36. ↑ Битюцкий, С. Украинские независимые [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Шпилюк, Алик. Игорь Подольчак покоряет голландские высоты. Коммерсант Украина, № 8 от 23.01.2008. Retrieved November 3, 2009.(рос.)
  38. ↑ Константинова, Катерина. Український „натюрморт“ вперше в Роттердамі [Архівовано 22 грудня 2012 у Archive.is]. „Дзеркало Тижня“ [Архівовано 2011-12-09 у Wayback Machine.], № 3 (682) 26 січня — 1 лютого 2008. Retrieved November 3, 2009
  39. ↑ Сьогодні в Києві стартує Фестиваль європейського кіно. ua.korrespondent.net Retrieved November 3, 2009
  40. ↑ Зварич, О. Рамка для інцесту. „Левый берег“, 03 октября 2009
  41. ↑ Найкращі українські фільми часів незалежності[недоступне посилання з червня 2019] Переглянуто 27 грудня, 2012
  42. ↑ Підгора-Гвяздовський, Я. Художник і режисер Ігор Подольчак: „Свій новий фільм знімаю лише за власні гроші“[недоступне посилання з квітня 2019]. www.kviff.com 2009
  43. ↑ Podolchak, Ihor. Delirium. Movie Script and Documentation».
  44. ↑ Топ-10 украинских фильмов 2012 года Переглянуто 27 грудня, 2012 (рос.)
  45. ↑ Fantasporto 2013 Director's Week Competition [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.], IMDb [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.]. Переглянуто 6 березня, 2013 (англ.)
  46. ↑ Багдадський міжнародний кінофестиваль. Переглянуто 15 жовтня, 2013
  47. ↑ Merry-Go-Round (2017) на IMDb. Переглянуто 25 червня, 2017
  48. ↑ «Near The Entrance» for «Merry-Go-Round» (film). Переглянуто 25 червня, 2017
  49. ↑ Світова прем'єра Merry-Go-Round. Переглянуто 25 червня, 2017
  50. ↑ а б Merry-Go-Round в Національному конкурсі на ОМКФ [Архівовано 24 червня 2017 у Wayback Machine.]. Переглянуто 25 червня, 2017
  51. ↑ Каталог Oporto International Film Festival [Архівовано 2020-10-25 у Wayback Machine.]. Переглянуто 21 червня, 2018
  52. ↑ Skepto International Film Festival. Переглянуто 21 червня, 2018
  53. ↑ Braunschweig International Film Festival [Архівовано 2018-06-21 у Wayback Machine.]. Переглянуто 21 червня, 2018
  54. ↑ Евгений Гуцул. Творили два товарища… Ага «Зеркало недели» [Архівовано 18 квітня 2014 у Wayback Machine.], № 36 (205) 5 — 11 сентября 1998, Retrieved November 4, 2009 (рос.)
  55. ↑ Брыных, Михаил. Яркость средней серости и прочие невозможности украинского политического пиара [Архівовано 2009-03-18 у Wayback Machine.]. «2000» [Архівовано 2009-03-18 у Wayback Machine.], № 4 (107) 25 — 31 января 2002 г. Retrieved November 3, 2009(рос.)
  56. ↑ Подольчак, Ігор; Дюрич, Ігор. Матеріали рекламної кампанії 1999 року.[недоступне посилання з червня 2019] issuu.com Retrieved December 5, 2011
  57. ↑ Вибори у Верховну Раду України, 2002. Кандидат в депутаты А.Сагура[недоступне посилання]
  58. ↑ Бобров, Артем. Секрет успіху Литвина. compromat.ua, 03 жовтня, 2007. Retrieved November 4, 2009
  59. ↑ Вибори у Верховну Раду України, 2002. Народний блок Литвина «МИ»[недоступне посилання]
  60. ↑ Сибирякова, Алена. Траектория Алены Сибиряковой. Креатив не спассает избирательную кампанию. Часть 3 [Архівовано 2009-04-12 у Wayback Machine.]. Выборы.org [Архівовано 2011-12-18 у Wayback Machine.], 29 августа 2007 Retrieved December 26, 2012(рос.)
  61. ↑ Леман, Барбара. В стране иллюзорной и реальной [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.]. Die Zeit, 29.01.2004 Nr.6, www.inosmi.ru Retrieved November 5, 2009(рос.)
  62. ↑ Журі фестивалю Wiz-Art 2011 [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. wiz-art.com.ua Retrieved November 10, 2011
  63. ↑ Winners of Baghdad International Film Festival Переглянуто 29 грудня, 2013(англ.)
  64. ↑ 11 Norwegian International Print Triennale. Fredrikstad: Norske Internasjonale Grafikk Triennale, 1995. pp. 269, 343, OCLC 47160369. Retrieved December 5, 2011
  65. ↑ 12 Międzynarodowe Biennale Grafiki, Kraków: Biuro Wystaw Artystycznych, 1988, OCLC 34341741
  66. ↑ Miejska Galeria Sztuki [Архівовано 12 липня 2008 у Wayback Machine.]. Wyroznieni. Retrieved November 5, 2009(пол.)
  67. ↑ Fantasporto 2013 Director's Week Competition, IMDb [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.]. Переглянуто 6 березня, 2013 (англ.)
  68. ↑ Trieste Film Festival. Ventesima Edizione Duemilanove. Trieste: Alpe Adria Cinema, 2009. pp. 48-49 OCLC 451007614 (італ.)
  69. ↑ 37th International Film Festival Rotterdam. 23 january — 3 February, 2008. Catalog. Rotterdam: IFFR, 2008, p.42 ISSN 1873-8362 (англ.)
  70. ↑ ArtFilm International Film Festival Trencianske Teplice-Trencin. Братіслава: Art Film 2008, p.55 OCLC 450932929 (англ.) (словац.)