Перейма Ака Андріївна

Перейма Ака Андріївна
Народження30 вересня 1927(1927-09-30)
Седльці
Смерть9 грудня 2013(2013-12-09)[1][2] (86 років)
ПохованняТрой[2]
Країна Польська Республіка
 СРСР
 США
Діяльністьмисткиня, візуальна мисткиня, скульпторка, художниця, писанкарка
ЧленСпілка майстрів народного мистецтва України
Брати, сестриОсадца Таня Андріївна
Нагороди
заслужений художник України

CMNS: Перейма Ака Андріївна у Вікісховищі

Ака (Арменія, Богумила) Андріївна Пере́йма (дошлюбне прізвище — Клим; англ. Aka Pereyma; 30 вересня 1927, Седльці — 9 грудня 2013) — американська скульпторка, художниця, писанкарка і громадська діячка українського походження; почесний член Спілки майстрів народного мистецтва України з 1993 року[3]. Заслужений художник України з 2001 року[4]. Сестра писанкарки Тані Осадци-Клим, мати Христини Перейми-О'Ніл[5].

Життєпис

Народилася 30 вересня 1927 року в місті Седльцях (нині Мазовецьке воєводство, Польща) в сім'ї українських шкільних вчителів Андрія і Павлини Клим[6]. 1940 року їх сім'я переїхала до Української РСР[7], де мешкала у місті Копичинцях на Тернопільщині, на батьківщині матері[8]. У 1944 році разом з родиною переїхала до Австрії, а невдовзі до Німеччини[7], де мешкала в Мюнхені[9]. 1948 року взяла шлюб з майбутнім лікарем-хірургом Костянтином Переймою[6] (одруження відбулося в місті Ерлангені, де вони були студентами[10]).

1949 року емігрувала до Сполучених Штатів Америки[11], де оселилася у Брукліні; з 1959 року мешкала в містечку Тройі в Огайо[10]. Протягом 1960—1963 років навчалася у Мистецькій школі при Інституті мистецтв у Дейтоні; у 1963—1964 роках продовжила навчання у Мистецькій школі Інституту мистецтва у Чикаго. 1966 року отримала диплом зі скульптури Мистецької школи в Дейтоні, а потім ще вивчала електрозварювання при Технологічному інституті «Горбат» у Тройі[8].

Упродовж 1970—1980 років працювала координатором програми електрозварювання для скульпторів у Технологічному інституті «Горбат»[8].

Померла 9 грудня 2013 року. Похована у Тройї на цвитарі Ріверсайд (секція 14; 40°02′53.6″ пн. ш. 84°12′17.4″ зх. д. / 40.048222° пн. ш. 84.204833° зх. д. / 40.048222; -84.204833)[12].

Творчість

Працювала у галузях станкового живопису (у техніках олії та акварелі[11]) і станкової графіки (використовує туш, перо[11]), декоративно-паркової та станкової пластики (зокрема авторка абстрактних металевих скульптур), кераміки, писанкарства. Серед робіт:

  • живопис: «Зимова фантазія» (1960), «Боротьба і мудрість» (1970), «Посланці Божі» (1972), «Писанкові інтер'єри» (1975), «Унадився журавель» (1987), «Олень», «Павутиння» (обидва — 1989), «Два кольори мої» (1991), «Простір у вимірі кленового листка» (1999);
  • графічні композиції: «Леда і Либідь», «Жінка» (обидві — 1964);
  • скульптури: «Пара», «Драбина Якоба», «Затьміння» (усі — 1968), «Ерос» (1969), «Екліпс» (1974), «Хрест», «Лелека» (обидва — 1980), «Захисник» (1987), «Велика птаха» (1990);
  • писанки: «Гори», «Вовчий зуб»;
  • декоративна тарілка «Дерево життя» (2010).

Брала участь у мистецьких виставках у США, Канаді, Україні (у Львові у 1991 році, Києві, Каневі, Полтаві, Сумах, Миколаєві, Львові, Тернополі у 1992 році[9]). Персональні виставки провела у США та в Україні (у 1993 році в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, Бережанах, Івано-Франківську, Львові, Києві; у 1997 році — Тернополі, Бережанах[9]).

Подарувала місту Копичинцям 50 творів кераміки, що зберігаються в Копичинецькому музеї театрального мистецтва[3].

У 1996 році Києві видано книжку Олександра Федорука «Дивосвіт Аки Перейми» та у 1998 році альбом її робіт[3].

Примітки

  1. Бібліотека КонгресуLibrary of Congress.
  2. а б Find a Grave — 1996.
  3. а б в Тернопільський енциклопедичний словник, 2008.
  4. Указ Президента України від 15 серпня 2001 року № 639/2001 «Про відзначення державними нагородами України іноземних громадян українського походження»
  5. Енциклопедія сучасної України, 2024.
  6. а б Ака Перейма. Полтавський художній музей. 21 травня 2021. Процитовано 25 листопада 2024.
  7. а б Aka Pereyma. Ukrainian Institute of Modern Art (англ.). Процитовано 25 листопада 2024.
  8. а б в Українські митці у світі, 2013.
  9. а б в Мистці Тернопільщини, 2015, с. 439.
  10. а б "Aka" Armenia B. Pereyma. Baird Funeral Home (англ.). 9 грудня 2013. Процитовано 25 листопада 2024.
  11. а б в Енциклопедія української діяспори, 2012.
  12. Armenia “Aka” Klym Pereyma / Find a Grave. (англ.)

Література