Розташоване за 12 км від центру громади — міста Балта, на самому півдні громади. На півночі межує з селом Білине.
В селі є середня і восьмирічна школи, будинок культури (на 300 місць) та клуб, 2 бібліотеки. Функціонує лікарня (на 25 ліжок) та ФАП, 2 дитсадочки, 2 їдальні, два відділення поштового зв'язку з двома ощадкасами. 12 магазинів, 2 млини, 2 олійні, лісопильня. Дві церкви — Свято-Миколаївська та Свято-Казанська (скит Покровського Балтсько-Феодосіївського монастиря).
Історія
Село засноване в першій половині XVIII століття селянами з Північного Поділля, а також вихідцями з Молдови.
За даними на 1859 рік у казеному селі Ананьївського повітуХерсонської губернії мешкало 1935 осіб (958 чоловічої статі та 977 — жіночої), налічувалось 343 дворових господарств, існувала православна церква та поштова станція[1].
Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Пасицельської волості, мешкало 2727 осіб, налічувалось 514 дворів, існували православна церква та школа[2].
За 6 верст — поштова станція, залізнична станція, буфет, 2 лавки, торжок, склад спирту, щоденні базари.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4484 осіб (2220 чоловічої статі та 2264 — жіночої), з яких 4416 — православної віри[3].
Тут знаходиться місце, де стояв Високогорський Успенський чоловічий монастир, один з двох православних монастирів, що існували в т.з. Очаківській області. У XVIII столітті, при ігуменові Тимофії, обитель була розграбована і спалена гайдамаками. Місце колишнього монастиря так описується в книзі «Історико-хронологічний опис церков Єпархії Херсонською і Таврійською» (Одеса, 1848):
"Церква при турках була найубогіша, плетневая, а потім інша, дерев'яна, яка після скасування передана в селище Понори, де і нині існує". "За монастирем було джерело з найсвіжішою водою, з якого можна б зробити відмінний фонтан. Нині це джерело зберігається у вигляді нечистого колодязя, у якому глибини, як кажуть, сажнів до семи"... "На місці монастиря Пасицельського є тепер одна хатина, де живе з Молдови поселенець, що займається тканієм полотна для селянського вживання, а більше ніяких будов немає".
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
.png){kind=small}
