Народився 21 березня (3 квітня) 1908 року в селі Пасицелах (тепер Подільського районуОдеської області) в багатодітній селянській сім'ї. Згодом родина переїхала в село — Третю Миколаївку (нині Левадівка). Після закінчення чотирирічної школи продовжив навчання в Одесі у школі імені Лесі Українки. З 1929 року працював у редакції одеської окружної газети «Червоний степ».
Коли в 1930-му його батько потрапив під «розкуркулювання», юнак уже був студентомОдеського педагогічного інституту. Сина «ворога народу» виключили з вишу, і Степан влаштувався на роботу рульовим на кораблі «Ленін». А коли через рік відновився в педагогічному інституті, то заарештували вже його самого. Та хлопця невдовзі випустили. Можливо, врятувало те, що його друг Володимир Іванович звернувся з листом до «всесоюзного старости» М. І. Калініна від імені майже двохсот однокурсників. До того ж охоронець забрав у в'язня блокнот із його віршами, і після того став прихильніше ставитися до Степана. Перебування в казематі не минулося безслідно: від нервового стресу захворів на епілепсію. Відпустила хвороба лише після війни.
По закінченні у 1934 році педінституту працював викладачемукраїнської мови та літератури у Бехтерському сільськогосподарському технікумі бавовництва (Голопристанський район). З 1935 року працював кореспондентом одеської обласної газети «Чорноморська комуна». Був також літературним працівником республіканських газет «Вісті», «Радянська освіта».
Брав участь у німецько-радянській війні, був літературним працівником газети «Сталинградская правда». З 1944 року — завідувач відділу газети «Колгоспник України». Протягом багатьох років був співробітником та членом редакційної колегії сатиричного журналу «Перець», з 1946 по 1952 рік завідував відділом фейлетонів журналу.
Могила Степана Олійника
Член КПРС з 1952 року. Обирався членом президії Спілки письменників Української РСР.
Степан Олійник неодноразово бував в Будинку творчості письменників в Ірпені[2].
Друкуватися почав з 1926 року. Для його віршів характерні актуальність тематики, сатирична гострота, політична цілеспрямованість, соковитий український гумор. Вони часто друкувалися в газеті «Правда» та інших центральних виданнях; перекладені багатьма іноземними мовами. За мотивами його сатиричного фейлетону «Пес Барбос», надрукованому в газеті «Правда» 1960 року, режисер Леонід Гайдай зняв свій відомий короткометражний фільм «Пес Барбос і незвичайний крос».
Автор збірки автобіографічних оповідань «З книги життя» (1964), творів у 4-х томах (1978). Опублікував понад сто поетичних фейлетонів. Написав лібрето комічної опери «В степах України»
Твори
«Мої земляки» (1947);
«Наші знайомі» (1948);
«Ознаки весни» (1950);
«Гумор і сатира», «Як ми скажем — так і буде» (1951);
«Ровесники», «Сер Макітра» (1952);
«З щирим серцем, а про декого з перцем» (1953);
«Дорога дама» (1954);
«Який Сава — така й слава» (1955);
«Здоровенькі були» (1958);
Ой ти, Галю! (1960);
«Карась-середняк» (1961);
«П'яні вовки» (1962);
«Дозвольте запевнить» (1963);
«Добрий день вам, добрі люди» (1966);
«Дозасідався…» (1968);
«Батьки і діти», «Здоровше з гумором живеться» (1970);
Земляки письменника-гумориста щороку проводять на Одещині Олійниківські дні та Олійниківські читання. Заснували Всеукраїнську літературну премію імені Степана Олійника, Благодійний фонд. У селі Левадівці за кошти краян встановили пам'ятник односельцеві. Вийшли збірка вибраних творів та книга спогадів.
3 квітня1983 року, в селі Левадівці на Одещині, в приміщенні колишньої земської школи, де навчався малий Степан, було відкрито Меморіальний музей Степана Олійника[4] (філія Одеського літературного музею).
В Одесі мармурова меморіальна дошка С. І. Олійнику встановлена на фасаді головного корпусу Південноукраїнського педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.
В 1990 році його ім'ям названа вулиця в Києві. Також його ім'ям названо узвіз в Одесі.
У журналі «Перець» № 16 за 1978 рік розміщено дружній шарж А. Арутюнянца з нагоди 70-річчя митця[6]
Украинская советская энциклопедия: В 12 т., 13 кн. — Т. 7. — К.: ГР УСЭ, 1982. — С. 476
Степан Олійник // Письменники Радянської України. 1917-1987 : біобібліографічний довідник / Авт.-упоряд. В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Рад. письменник, 1988. — С.446
Жадько Віктор. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 148—150.
Жадько Віктор. У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників. — К., 2007. — С. 116, 143, 328.
Жадько Віктор. Український некрополь. — К., 2005. — С. 253.
Зуб, I. Степан Олійник: життя і творчість. — К. : Дніпро, 1978. — 159 c.
Татьяненко А. Дорога до усмішок. // Голопристанський вісник. — 2002. - 8 травня. — С.4.
