Палац правосуддя в Римі (італ.: Palazzo di Giustizia) — резиденція Касаційного суду Італії та Судової Публічної бібліотеки, розташована в районі Праті. Будівля виходить на П'яцца дей-Трибуналі, Віа Трібоніано, П'яцца Кавур та Віа Ульпіано. Величезна будівля отримала серед місцевого населення прізвисько Palazzaccio.
Історія
Палац правосуддя, 2019 рік
Палац спроєктував архітектор з Перуджі Гульєльмо Кальдерині і будівлю побудовано між 1888 та 1910 роками, Палац правосуддя — одна із найграндіозніших нових будівель Рима, зведених після проголошення міста столицею королівства Італії.[1] Перший камінь у фундамент палацу був закладений 14 березня1888 року в присутності Джузеппе Дзанарделлі, міністра юстиції та охоронця великої державної печатки, котрий наполягав на розташуванні Палацу в престижному районі Праті.[2]
Алювіальні ґрунти, на яких стоїть палац, потребували масивних бетонних платформ для підтримки фундаменту.[3] Попри це все ж знадобилися реставраційні роботи по стабілізації фундаменту (1970).[1]
Роботи з фундаментом призвели до археологічних знахідок, зокрема, було знайдено декілька саркофагів. В одному з них був виявлений скелет молодої жінки разом з лялькою зі слонової кістки, що нині зберігається в Antiquarium comunale.[2]
Надзвичайні розміри будівлі, вишукані прикраси і тривалий період будівництва викликали серйозні підозри в корупції.[4] У квітні 1912 року була призначена парламентська комісія для розслідування справи, яка представила свої висновки через рік[5][3]
Опис
Будівля в стилі пізнього ренесансу та бароко має розміри 170 на 155 метрів і повністю вкрита травертинськимвапняком.[1] Головний фасад будинку, що виходить на річку Тибр, увінчано величезною бронзовоюквадригою, встановленою 1926 року, роботи скульптора Етторе Ксіменеса з Палермо.[2] 10 великих статуй видатних юристів прикрашають пандуси перед головним фасадом і внутрішнім двором. Верхня частина фасаду, що виходить на П'яцца Кавур, прикрашена бронзовим гербомСавойської династії. У залі Верховного суду (Великий зал або Aula Maxima), розташовується кілька фресок, розпочатих Чезаре Маккарі (1840—1919), паралізованим в 1909 році, коли робота ще не була закінчена. Її продовжив до 1918 року його колишній студент Паріде Паскуччі (1866—1954).[2]
Alberto Manodori Sagredo, ed., La Corte di cassazione : le opere d'arte del palazzo di giustizia di Roma (Rome: Gangemi, 2007; ISBN 978-88-492-1311-9)
Примітки
↑ абвTouring Club Italiano, Collana Guida d'Italia, Roma (8th ed., 1993; ISBN 88-365-0508-2), pp. 672—673 (Italian)
↑ абвгAlberto Tagliaferri, Guide rionali di Roma — Rione XXII Prati (Rome: Fratelli Palombi Editori, 1994) pp. 57-60 (Italian)
↑ абArmando Ravaglioli, Roma inizio secolo, in the series Roma tascabile (Rome: Newton Compton, 1995; ISBN 88-8183-220-8), p. 26
↑Guglielmo Calderini, Guglielmo Calderini direttore dei lavori del Palazzo di giustizia in Roma agli illustri magistrati che dovranno giudicarlo (Rome: Casa editrice italiana, 1909)
↑Commissione parlamentare d'inchiesta sulla spesa per la costruzione del palazzo di giustizia in Roma (Legge 4 aprile 1912, N. 317): Relazione e allegati (Rome: Tipografia del Senato, 1913)
.jpg)
