Храм разом з Будинком весталок становив єдиний комплекс (лат.Atrium Vestae), функціонально з'єднаний з Регією, резиденцією Великого понтифіка (лат.Pontifex Maximus). У храмі постійно підтримувався Священний вогонь. Спочатку його охороняли дочки царя, потім їх замінили жриці-весталки. Вшістьох вони зобов'язані були постійно підтримувати вогонь і проводити ритуали, присвячені Весті.
Храм мав вигляд круглої будівлі у формі толосу, оточеної двадцятьма коринфськими колонами. Усередині святині завжди горів вогонь, дим від якого виходив через спеціальний отвір у даху. Усередині храму знаходилася схованка (лат.penus Vestae), де зберігалися символи імперії, які, за легендою, Еней привіз із собою з Трої, в тому числі Палладіум, античне зображення Мінерви. Існує думка, що схованка знаходилась у поглибленні 2,40×2,40 м на подіумі, потрапити в який можна було тільки зі святині. У храмі часто виникали пожежі. Після пожежі 191 р. н. е. потрібна була реконструкція, яка проведена під керівництвом дружини Септимія Севера — Юлії Домни.
В римському календарі (Fasti Sacri) день прибирання у храмі Вести (15 червня), коли з нього виносилися сміття і бруд, мав своє коротке позначення — Q. ST. D. F. (розшифровувався як quando stercus delatum fas).[3]
394 року за наказом імператора Феодосія храм був закритий і занепав.
Галерея
Храм на мапі Риму
Реконструкція, Храм Кастора-Поллукса на передньому плані
↑Charlotte Anne Eaton, Rome in the Nineteenth Century — 1822 «At the base of the Palatine Hill, surrounded with the Sacred Grove, and enclosed with a wall, stood the Temple of Vesta, and the House of the Vestal Virgins, to which the Regia of Numa served as a portico.»