PROFILPELAJAR.COM

Остап Грицай
Остап Грицай
Народився	2 листопада 1881; Княжпіль, тепер Самбірський район, Львівська область
Помер	7 травня 1954 (72 роки); Мюнхен, Німеччина
Національність	українець
Діяльність	поет, літературознавець, журналіст, критик, перекладач, педагог
Alma mater	Віденський університет
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]
Знання мов	українська
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
	Роботи у Вікіджерелах; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грицай.

Оста́п Грица́й (криптоніми — О. Г., о.h.; нар. 2 листопада 1881, Княжпіль, тепер Самбірський район, Львівська область — пом. 7 травня 1954, Мюнхен, ФРН) — український поет, літературознавець, журналіст, критик, перекладач, педагог. Дійсний член Вільної української академії наук і мистецтв, дійсний член НТШ.

Життєпис

Народ. 2 листопада 1881 р. у с. Княжпіль Добромильського повіту Галичини.

Студіював германістику у Віденському університеті, доктор філології (1910).

Викладав у гімназії в Львові (до 1914).

У 1914-1945 жив у Відні, потім переїхав до Баварії.

Помер 7 липня 1954 у Мюнхені (Німеччина).

Творчий доробок

Автор соціально-психологічної поеми «Утеча Олекси Перхуна» (1910), циклів новел філософського та релігійного змісту, численних літературно-критичних статей про українських (В. Стефаник, І. Франко, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, М. Яцків) та західноєвропейських письменників в українській, австрійській та німецькій періодиці. Грицаю належить німецький переклад «Слова о полку Ігоревім», уривка з «Енеїди» (12 строф з першої частини) та понад 30 поезій Шевченка, серед них: «Заповіт», «Минають дні, минають ночі», «Ой одна, я одна», заспів до «Причинної», «Не кидай матері, казали…», «Пророк», «Розрита могила», «Мені однаково», «Самому чудно. А де ж дітись?..», «І золотої, й дорогої», «В неволі, в самоті немає», «Не для людей, тієї слави», «Муза», «Не гріє сонце на чужині», «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «І знов мені не привезла», «Якби мені черевики», «Заросли шляхи тернами», «До Основ'яненка», уривок з поеми «Кавказ» та ін. Переклади Г. виконані талановито, передають ідейно-художні та структурні особливості оригіналу. Багато перекладів Г. увійшли як ілюстрації до різних німецькомовних праць та статей про Шевченка (Монографія А. Єнсена «Тарас Шевченко. Життя українського поета». Відень, 1916; стаття А. Недзвіцької. Сила його пісень. Пам'яті Тараса Шевченка. — «Ukrainische Nachrichten», 1916, 25 березня; Г. Пудор. Нова українська література. — «Österreichische Rundschau», Відень і Лейпціг, 1917, № 4, 15 серпня).

Твори

Публіцистика та репортажі

Рецензії

Віршовані твори

Щуролов з Гамельн. Давний переказ. Накладом видавництва «Світ дитини», Львів, 1936

Літературознавчі та мистецтвознавчі тексти

Переклади

Література

Гавришків Б. Світова слава Шевченка. // Жовтень. — 1958. — № 3.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Винар Любомир. Остап Грицай. Життя і творчість. — Клівленд, 1960. — 92 с.
Прима Л. Остап Грицай як дописувач на сторінках «Літературно-наукового вісника» // Вісниківство: Літературна традиція та ідеї. Науковий збірник. — Вип. 2. — Дрогобич: Посвіт, 2012. — С. 259—269.