Село Оникієве виникло в XVIII ст. при витоці річки Велика Вись.
Колись село називалось Оникіївка, воно було далеко відоме за межами області. Навіть старожили не пам'ятають, чи назва села коли-небудь змінювалася. Назва його походить від прізвища давньої поміщиці Оникіївської, яка жила у місцевому маєтку. В 1873 році маєток перейшов у власність пана Велицького, який господарював до 1893 року, але назва села не змінювалася.
До революції Оникіївка була невеликим селом. В ньому налічувалося 2 великі будинки, 104 хати і дві землянки. Населення складало 548 чоловік.
За історичними даними в 50-тих роках XVII століття на місці колишнього СПТУ№ 37, а зараз оздоровчого центру «ОНІКС», поміщиця Оникіївська побудувала собі маєток. Це була красива споруда, обсаджена сосновими та листяними деревами. Біля будинку був великий фонтан, внизу — красивий ставок. Навколо маєтку почали будувати свої убогі хатини кріпосні селяни, які були власністю поміщиці. Незабаром цих хаток з'явилося декілька десятків. Так і виникло село Оникіївка.
Одна панська споруда і деякі насадження збереглися до цього часу і мають історичне значення.
До 1861 року село було кріпосницьке, селяни були власністю місцевих поміщиків. Після реформи селяни стали вільними, хоч і були в залежності від поміщиків–власників економії панів Велицьких, Шев'якових з (1893—1917р). Поміщик Шев'яков мав у своєму володінні близько 1335 десятин, решта землі була в інших селах. Промисловими заняттями селяни не займалися, якщо не рахувати виготовлення цегли на невеликій цегельні, що належала поміщику Федору Шев′якову. Ця цегла йшла на спорудження поміщицьких будівель.
В країні прокотилася могутня хвиля революційного руху. Оникіївці не були сторонніми спостерігачами великих історичних подій. Революційно настроєні селяни об'єднувалися в гуртки і організації для підпільної роботи серед селян — бідняків. В 1917 році ця група чоловік очолила відкритий виступ проти поміщика. Пан побоюючись розправи, втік, а економія була розібрана повсталими.
В 1929 році почалася організація колективного господарства. Більшість селян з охотою записувалися до колгоспу, більш заможніші чогось очікували, а куркулі відкритого виступали проти їх організації, проте на кінець 1930 року колективізацію було завершено повністю. Колгосп мав назву «Безвірник», його очолив посланець партії Ройтман. В жовтні 1942 року Ройтмана разом з дружиною і трьома неповнолітніми дітьми було розстріляно нацистами в Люцому лісі с. Оникієве.
1 квітня 1974 року відкрито турбазу «Лісова пісня».
17 січня 1999 року в селі Оникієве відкрито на місці колишнього дитячого садка «Колосок» на кошти місцевого колгоспу «Победа» (голова колгоспу Вишневський А .М.), за допомогою сільської ради (сільський голова Каменев Микола Микитович), Оникіївського держлісгоспу (директор Єрмолаєв Володимир Григорович) і на пожертвування громадян сільської ради Українську Православну Церкву імені Серафима Саровського. Перший священник — Карпець Олександр Пилипович.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1701 особа, з яких 886 чоловіків та 815 жінок.[2]
У селі є загальноосвітня школа, дитячий садок, амбулаторія, відділення зв'язку, будинок культури, бібліотека, 6 магазинів, перукарня. На території сільської ради працюють 9 фермерських господарств і 670 особистих сільських господарств, СТОВ «Победа», Оникіївський держлісгосп, оздоровчий комплекс «Лісова пісня». Сільською радою з 2009 року керує Інна Борисівна Воєвода.
Спорт
Оникієве — спортивне село. Молодь бере активну участь у різних спортивних заходах як села, району так і області. І не дивно, що серед нагород спортсменів села багато грамот за зайняті перші місця в змаганнях з футболу, гирьового спорту, легкої атлетики, дартсу, футзалу, волейболу, баскетболу, настільного тенісу, козацьких ігор, шахів. Починаючи з 2003 року спортсмени сільської ради отримують лише перше або друге місце в спартакіадах району.
Так в 2003 році команда села зайняла 1-е місце в обласній спартакіаді за звання «Найкраще спортивне село».
В 2004 році — перше місце в спартакіаді «Найкраще спортивне село».
В 2005 році також перше місце.
В 2006 році третє місце в спартакіаді.
В 2009 році за ініціативи молоді села створено майданчик для пляжного волейболу та в подальшому проведення щорічного турніру.
Символіка
Герб
Срібний вилоподібний хвилястий нитяний хрест ділить щит на верхнє синє та бокові зелені поля і спирається на срібну хвилясту нитяну балку, яка завершує чорну окраїну; у синьому полі — золоте сонце, у кожному зеленому полі — золотий дуб.
Прапор
Квадратне полотнище складається з синьої древкової та жовтої вільної трикутних половин, у синьому полі — жовте сонце, у жовтому полі — зелений дуб; діаметр сонця і висота дуба дорівнюють 1/3 ширини полотнища.
Відомі люди
Гайдаєнко Іван Петрович був членом відомого судна «Комсомолець», який був захоплений іспанськими заколотниками. Потім він написав ряд творів, збірку своїх творів передав землякам — оникіївцям. Ці твори зберігаються в сільській бібліотеці.
Катана Гаврило Макарович — Герой Соціалістичної праці, бригадир тракторної бригади колгоспу"Побєда".
Каменєва Майя Михайлівна — ланкова колгоспу «Побєда», двічі обиралася депутатом Верховної Ради України, нагороджена Срібною медаллю та Орденом Леніна.
Красовський Володимир Ісайович — тракторист колгоспу «Побєда», нагороджений Орденом Леніна.
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
