PROFILPELAJAR.COM

Орест Огородник
Орест Огородник
Ім'я при народженні	Орест Володимирович Огородник
Народився	28 квітня 1973 (51 рік); Львів
Національність	українець
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
IMDb	nm1228480
	Нагороди та премії
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Огородник.

Орест Володимирович Огородник (нар. 28 квітня 1973(19730428), Львів) — український актор, драматург, режисер-постановник Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Заслужений діяч мистецтв України.

Життєпис

Народився 28 квітня 1973 року у Львові.

Закінчив Вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка, за спеціальністю — актор музично-драматичного театру та кіно, курс народного артиста України, професора Федора Стригуна та Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, кафедра режисури, курс народного артиста України, професора Федора Стригуна.

Актор та режисер-постановник Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

Крім численних акторських і режисерських робіт у театрі та кіно, Орест Огородник є режисером п'яти Фестивалів національних меншин у Львові, режисером і сценаристом І Міжнародного фестивалю імені Квітки Цісик (2011 рік).

Театр

Актор

«Останній гречкосій» Орест Огородник — Інспектор/Аристарх;
«Візит літньої пані» Фрідріх Дюрренматт — Тобі;
«Віяло леді Віндермір» Оскар Вайльд — Містер Гоппер;
«Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами» Іван Миколайчук — Пан на санях;
«Гуцулка Ксеня» Ярослав Барнич — Юра;
«Державна зрада» Рей Лапіка — Пантелеймон Куліш/Василь Білозерський/Степан;
«Ісус, син Бога живого» Василь Босович — Ісус Варавва;
«Невольник» Тарас Шевченко — Подорожній, запорожець;
«Сільва» Імре Кальман — Едвін, їх син;
«Троє товаришів» Еріх Марія Ремарк — Готтфрід Ленц;
«Шаріка» Ярослав Барнич — Степан Балинський;
«Назар Стодоля» Тарас Шевченко — Хома Кичатий, сотник;
«По щучому велінню» Марко Кропивницький — Дід Всевід/Циган;
«Історія коня» Лев Толстой — Феофан (він же Фріц);
«Циліндр» Едуардо Де Філіппо — Родольфо;
«Безодня» Орест Огородник — Орест, держслужбовець;
«Різдвяна ніч» Михайло Старицький (за Миколою Гоголем) — Корній Чуб, багатий козак;;
«Украдене щастя» Іван Франко — Мефодій;
«Марія Заньковецька» Іван Рябокляч — Михайло Старицький;
«Гайдамаки» Тарас Шевченко — гайдамака;
«Павло Полуботок» Кость Буревій — солдат;
«Не вбивай» за Богданом Лепким — ротмістр;
«Батурин» за Богданом Лепким — козак;
«По щучому велінню» Марко Кропивницький — дід Всевід;
«Ромео і Джульєтта» Вільям Шекспір — Тібальт;
«Ісус, син Бога живого» Василь Босович — солдат, Спокусник, Петро, Варавва, посланець, вісник;
«Маклена Граса» Микола Куліш — С. Граса;
«На межі» Леся Українка — солдат;
«Хазяїн» Іван Карпенко-Карий — Калинович;
«Ніч на полонині» Олександр Олесь — лісовий чорт;
«Шаріка» Ярослав Барнич — Степан Балинський/Тарас;
«А дощ все йде» О. Піддубна — придворний;
«Звичайна горошина» Всеволод Данилевич — імператор Труляційський;
«Світла моя, муко» Василь Симоненко — читець;
«Гамлет» Вільям Шекспір — Лаерт;
«Безталанна» Іван Карпенко-Карий — парубок;
«Маруся Чурай» Ліна Костенко — запорожець;
«Се Ля Ві» Надія Ковалик — Феодул;
«У неділю рано зілля копала…» Ольга Кобилянська — цимбаліст;
«Моя професія — сеньйор із вищого світу» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі — Вітторіо;
«Пітер Пен» Джеймс Баррі — Смішко, боцман;
«Мачуха» Оноре де Бальзак — Рашель;
«Хоробрий півник» Наталя Забіла, Борис Яновський — Півник;
«Тріумфальна жінка» Надія Ковалик — П'єр Костенко;
«Два кольори» Дмитро Павличко — читець;
«Андрей» Валерій Герасимчук — офіцер;
«Для домашнього вогнища» Іван Франко — офіцер;
«Доки сонце зійде, роса очі виїсть» Марко Кропивницький — Степан, парубок;
«Івона, принцеса Бургундська» Вітольд Ґомбрович — Кирил, шляхтич;
«Микита Кожум'яка» Олександр Олесь — син;
«Благочестива Марта» Тірсо де Моліна — поручник;
«Оргія» Леся Українка — Федон;
«Серенада для судженої» Олена Пчілка, Славомир Мрожек — Перепелиця;
«Сава Чалий» Іван Карпенко-Карий — Іван Найда, запорожець.

Режисер

Режисер-постановник

«Останній гречкосій» Орест Огородник
«Блазні мимоволі» Орест Огородник
«Криза» Орест Огородник
«Сто тисяч» Іван Карпенко-Карий
«Безодня» Орест Огородник
«За двома зайцями» Михайло Старицький
«Мила моя, люба моя» Орест Огородник

Сценарист

І Міжнародного фестивалю імені Квітки Цісик, 2011 рік

Режисер

«Івасик Телесик» Орест Огородник
Творчі вечори Катерини Хом'як, Святослава Максимчука, Бориса Міруса
Новорічно-різдвяний концерт
Новорічні інтермедії
«Криза», Волинський академічний обласний український музично-драматичний театрі ім. Т. Шевченка
Режисер п'яти Фестивалів національних меншин у Львові
І Міжнародного фестивалю імені Квітки Цісик, 2011 рік

Асистенти режисера

«Сільва» Імре Кальман

Нагороди

Лауреат Обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури імені Бориса Романицького за 2009 рік — за постановку вистави на сучасну тематику «Криза», прем'єри сезону 2008—2009 роки^[1].
Диплом І ступеня ІІ Всеукраїнського театрального фестивалю «Коломийські представлення» за виставу «Криза».
Диплом ІІ ступеня IV Всеукраїнського театрального фестивалю «Коломийські представлення» за виставу «Останній гречкосій».
Премії Фестивалю «Тернопільські театральні вечори 2011» вистави «Останній гречкосій» у номінації «За режисуру 1-го ступеня» — Орест Огородник, режисер та автор вистави.