Няв — вокалізація котів. Вони можуть мати різноманітні тони, а іноді вони балакають, бурмочуть або шепочуть. Дорослі коти рідко нявкають, коли спілкуються з іншими котами, нявчать лише людям, ймовірно це продовженням нявкання кошенят після одомашнення; заклик до уваги[1].
Звучання цього котячого звуку може істотно змінюватися залежно від його значення. Нявкання може бути напористим, жалібним, доброзичливим, сміливим, привітним, закликаючим до увагиⓘ, вимогливимⓘ або нарікаючим. Кішка може нявчати беззвучно, просто відкриваючи рота[2]. Деякі коти дуже «балакучі», інші рідко нявкають. Подібно до того, як люди можуть вичерпно словесно говорити, коли вони щасливі, так можуть і коти. За повідомленням The Purrington Post, балакучий кіт, найімовірніше щасливий[3].
Мяу — це високе нявкання, притаманне домашнім кошенятам[4]. Воно, очевидно, використовується для привернення уваги матері кошеня[5], а також можуть використовувати його і дорослі коти. Приблизно у віці від трьох до чотирьох тижнів кошенята не нявкають, коли присутній хоча б один одноплідник, а у віці чотирьох-п'яти місяців кошенята взагалі припиняють нявкання[6].
Звуконаслідування і правопис
За академічним тлумачним «Словником української мови» саме «няв» — звуконаслідування, що передає котяче нявкання. Питання звуконаслідування котячого нявкання відображено у зауваженні простору української дитячої книги «Барабука» до схвальної рецензії на книжку львівської письменниці Галини Рис «Подорож до Котанії».
...дуже сподобалася мова казки — плинна, барвиста, ніякої навмисної спрощеності для малих читачів, а читається легко. Проте спантеличило ім’я головного героя. Авторка утворила його з головного котячого слова аналогічно до людського іменотворення, проте використала лексику російської мови, що в даному контексті чується як суржик. За академічним тлумачним «Словником української мови» коти літературною мовою «кажуть» не «мяу», а «няв». Тож грамотніше було б назвати персонажа, наприклад, «Нявослав».
БараБука не проти вживання суржику, якщо того вимагає характер персонажа, приміром, чи стилістика тексту. Та й коти українські в побуті спілкуються і «мняв», і «няв», і «мяв», і «м’яв», і «мяу»… Проте доброму оповідному стилю «Котанії», що написана власне літературною мовою, він не пасує.
У наступній таблиці наведено ономатопеїчне слово для звуку «няв» або «нявкання» різними мовами. У деяких мовах (таких як китайська 喵, miāo та тайська แมว, mæw) вокалізація стала назвою самої тварини.
↑Bradshaw, John W. S. (January 2016). Sociality in cats: A comparative review. Journal of Veterinary Behavior: Clinical Applications and Research. 11: 113—124. doi:10.1016/j.jveb.2015.09.004. ISSN1558-7878.
