Міхал Ґедеон Єронім Радзивілл
Michał Gedeon Hieronim Radziwiłł
Народився	24 вересня 1778(1778-09-24)[1][2] Варшава, Річ Посполита
Помер	24 травня 1850(1850-05-24)[1][2] (71 рік) Варшава, Російська імперія
Підданство	Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець, політик
Учасник	Повстання Костюшка, Наполеонівські війни і Листопадове повстання 1830—1831
Роки активності	1792[1] — 1836[1]
Титул	князь
Посада	сенатор-воєвода
Військове звання	генерал
Конфесія	католицтво
Рід	Радзивілли
Батько	Михайло Єронім Радзивілл
Мати	Олена Пшездецька
Брати, сестри	Антоній Генріх Радзивілл і Aniela Radziwiłłd
У шлюбі з	Олександра Стецька
Діти	2 сина і 1 донька
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Міхал (Михайло) Ґедеон Єронім Радзивілл (пол. Michał Gedeon Hieronim Radziwiłł; 13 липня 1775 — 7 квітня 1833) — князь, польський політичний і військовий діяч часів падіння Речі Посполитої, Царства Польського в Російській імперії.

Походив з польсько-литовського магнатського роду Радзивіллів, гілки Несвізько-Олицької. Третій син Михайла Єроніма Радзивілла, воєводи віленського, та Олени Пшездецької. Народився у 1778 році у Варшаві. Отримав гарну домашню освіту.

Обрав для себе військову кар'єру. У 1794 році долучився до повстання під проводом Тадеуша Костюшка, звитяжив проти російських і прусських військ. після поразки повстання емігрував за кордон. У 1806 році після перемоги Франції над Пруссією та утворенням Великого герцогства Варшавського, вступив Михайло Гедеон Радзивілл на службу до Північного польського легіону. 1807 року одержав звання полковника і став командиром легіону. Брав участь боях 1807 року, що завершили війну четвертої коаліції. За звитягу отримав стає кавалером Ордену Почесного легіону.

З 1808 року очолював 5-й піхотний полк герцогства Варшавського (після з'єднання легіону з 5 і 6-м полками герцогства Варшавського). Того ж року нагороджено орденом Virtuti Militari. 1811 року одержав чин бригадного генерала. Брав участь в облозі Данцига. Під час франко-російської війни 1812 року командував польською бригадою в дивізії Шарля-Луї Гранжана 10 армійського корпусу. під час кампанії отримав звання бригадного генерала. У 1813 році обороняв Данциг від російських військ. За свій героїзм стає офіцером Ордену Почесного легіону. Після капітуляції Наполеона I 1814 року прийняв російську присягу.

1815 року очолив дивізію в армії Царства Польського, але того ж року вимушений був піти у відставку. Невдовзі оженився на представниці заможного шляхетського роду Стецьких. В якості посагу отримав містечко Шпанів під Рівним (Волинь). 1822 року стає сенатором-каштеляном в Царстві Польському, а з 1825 року — сенатором-воєводою. У 1828 році він був членом суду Сейму, який мав судити людей, звинувачених у державній зраді.

Під час Листопадового повстання у 1830 році після відставки Юзефа Хлопіцького обрано командувачем польських військ. Після невдачі в битві під Гроховом відмовився від головного командування, яке з 26 лютого 1831 перейшло до Яна Скржінецького. Після поразки повстання 1831 року Михайла Гедеона Радзивілла було заслано до Ярославля.

Після звільнення у 1836 pows перебрався до Дрездена (Саксонія), де мешкав наступні роки. Перед смертю повернувся до Польщі й помер у Варшаві 1850 року.

Дружина — Олександра, донька Карла Стецького.

Діти:

• Михайлина (1816—1883), дружина графа Леона Жішевского
• Кароль Анджей (1821—1886)
• Зигмунд (1822—1892)

1. ↑ ^{а б в г д} RKDartists
   d:Track:Q17299517
2. ↑ ^{а б в} Internetowy Polski Słownik Biograficzny
   d:Track:Q96022943

• Tadeusz Bieczyński, Sąd sejmowy 1827—1829 na przestępców stanu. Urzędowe akta, Poznań 1873, s. IX, 50.
• Mała Encyklopedia Wojskowa. Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej. Tom 3, Warszawa 1971, c. 27
• Mykolas Gedeonas Jeronimas Radvila. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
• Andrzej Biernat, Ireneusz Ihnatowicz, Vademecum do badań nad historią XIX i XX wieku, Warszawa 2003, s. 478.

• Радзивілл Михайло Гедеон [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]