Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (січень 2019)

Морозов Анатолій Олексійович
Морозов Анатолій Олексійович, д.т.н., професор, дійсний член (академік) Національної академії наук України
Народився	9 травня 1939(1939-05-09)[1] (85 років) Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Місце проживання	Київ
Країна	Україна
Національність	Українець
Діяльність	інформатик
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Галузь	Системи підтримки прийняття рішень, моделювання, ситуаційне управління, ситуаційні центри
Заклад	Інститут проблем математичних машин і систем НАН України Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Аспіранти, докторанти	Веренко Ярослав Григорович
Членство	НАНУ[1]
Відомий завдяки:	Головний конструктор системи «Рада» — програмно-технічного комплексу забезпечення роботи депутатів Верховної Ради України
Нагороди	Премія Ради Міністрів СРСР, Премія імені В. М. Глушкова, Премія імені С. О. Лебедєва,
Особ. сторінка	Сторінка на сайті ІПММС НАН України Особиста сторінка на сайті АТН України

Анато́лій Олексі́йович Моро́зов (нар. 9 травня 1939, Київ) — український вчений-кібернетик, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, дійсний член (академік) Міжнародної академії інформатики та Академії технологічних наук Росії, Президент Академії технологічних наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, засновник та науковий керівник школи «Теорія і практика створення інтелектуальних автоматизованих систем підтримки прийняття колективних рішень (типа Ситуаційний центр)». Автор понад 300 наукових робіт, у тому числі 7 монографій, 82 винаходів, ряду статей у вітчизняних і закордонних журналах^[2].

Анатолій Олексійович Морозов народився у м. Києві 9 травня 1939 року.

Закінчив Київський політехнічний інститут у 1961 році, аспірантуру Інституту кібернетики Академії наук УРСР у 1972 році. З 1961 по 1969 роки Анатолій Олексійович пройшов шлях від інженера до головного конструктора проєкту Інституту кібернетики АН УРСР. Працював під керівництвом відомого українського кібернетика — академіка В. М. Глушкова, є його учнем і продовжувачем ряду наукових напрямків ^[3].

Одна з перших розробок, що принесла заслужене визнання А. О. Морозову — автоматизована система керування підприємством з масовим характером виробництва «Львів», головним конструктором якої він був. В 1970 році В. М. Глушкову, з колективом авторів, серед яких був і Анатолій Морозов, за цю розробку присуджена Державна премія УРСР в галузі науки і техніки^[4].

Одна з наступних важливих для вітчизняної науки розробок Анатолія Олексійовича — робота зі створення Центра керування польотами в Підлипках (м. Корольов), за яку в 1977 році була присуджена Державна премія СРСР (у складі авторського колективу).

Серйозних і соціально-вагомих робіт у Анатолія Олексійовича Морозова було чимало. Буквально відразу після чорнобильської катастрофи — з 1 травня 1986 року, — Анатолій Олексійович був у зоні катастрофи. Понад рік тривала напружена робота з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС^[5]. Саме в той час за допомогою ситуаційно-кризового центру розробки А. О. Морозова й під його безпосереднім керівництвом була створена система оцінки безпеки водних ресурсів і визначена можливість використання води в річці Дніпро, з якої споживає воду понад половини населення України. Одна з найвідоміших розробок А. О. Морозова, що використовується в наш час — автоматизована система інформаційного забезпечення депутатів всіх рівнів, призначена для підтримки прийняття рішень органами державної влади «Рада»^[6]. Таких систем впроваджено й працює більше двадцяти в радах різних рівнів як в Україні, так і за кордоном^[7].

1983 року А. О. Морозов — доктор технічних наук, 1986 р. — професор, 1988 р. — член-кореспондент Національної академії наук України, 2015 р. — академік Національної академії наук України^[2].

З 1969 по 1982 рік — завідувач відділом, заступник головного інженера, заступник директора Спеціального конструкторського бюро математичних машин і систем Інституту кібернетики АН УРСР (СКБ ММС).

З 1983 р. — директор СКБ ММС, а з 1992 до 2021 року — директор Інституту проблем математичних машин і систем НАН України (ІПММС НАН України), заснованого на базі СКБ ММС з ініціативи А. О. Морозова.

У 1991 році Анатолій Олексійович Морозов став одним із засновників Академії технологічних наук України і із цього ж року по теперішній час є Президентом Академії^[8].
Під керівництвом А. О. Морозова захищено 14 докторських і 31 кандидатська дисертація.

Методи дослідження і розробки автоматизованих систем управління різних класів, проблемно-орієнтованих комплексів, моделювання, ситуаційне управління, ситуаційні центри.

А. О. Морозов відомий в Росії, США, Японії, Німеччині, Франції, Великій Британії, Португалії, Туреччини та інших країнах світу як розробник автоматизованих систем управління і систем прийняття колективних рішень, ситуаційних центрів різних класів.

• 1970 р. — Державна премія УРСР в галузі науки і техніки. За розробку й впровадження АСУ радіотехнічними підприємствами масового виробництва — системи «Львів».
• 1973 р. — Республіканська премія ЛКСМУ імені М. Островського. За розробку проблемно-орієнтованих технічних комплексів АСУ і їхнє впровадження в народне господарство.
• 1974 р. — Державна премія СРСР. За створення центра керування космічними польотами.
• 1981 р. — Премія Ради Міністрів СРСР. За розробку й впровадження в народне господарство комплексу програмно-технічних засобів для створення багаторівневих автоматизованих систем збору, передачі й обробки даних (система БАРС).
• 1985 р. — Державна премія СРСР. За розробку й впровадження ГВС.
• 1986 р. — Орден Трудового Червоного Прапора. За роботу в Чорнобилі при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Медалі.
• 1991 р. — Премія імені С. Лебедєва. За розробку теоретичних основ і створення цифрових систем керування технологічними процесами.
• 1991 р. — Заслужений діяч науки й техніки України.
• 1991 р. — Почесна грамота Республіки Узбекистан.
• 1992 р. — Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за роботу в галузі приладобудування.
• 1993 р. — Премія імені В. М. Глушкова. За цикл робіт «Методи управління й обробки динамічних прикладних систем».
• 1998 р. — Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за розробку системи інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої й правозастосовчої діяльності.
• 1999 р. — Подяка Президента України й Подяка Глави Верховної Ради України за значний особистий внесок у справі впровадження новітніх інформаційних технологій у законотворчу діяльність парламенту.
• 2002 р. — «Людина року» у номінації «Учений року».
• 2006 р. — Почесна грамота Верховної Ради України.
• 2008 р. — Орден «За заслуги» ІІІ ступеня. За видатні особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу Української держави й з нагоди 90-річчя Національної академії наук України.

• Морозов А. А., Ященко В. А. Ситуационные центры. Информационные технологии будущего. — Киев: СП «Интертехнодрук», 2008. — 332 с.
• Морозов А. А.. Косолапов В. Л. Информационно-аналитические технологии поддержки принятия решений на основе регионального социально-экономического мониторинга. — Киев: Наукова думка, 2002. — 230 с.
• Соціально-економічні наслідки техногенних катастроф: експертне оцінювання / Морозов А. О., Саєнко Ю. І., Косолапов В. Л. та ін.. — К.: Стилос, 2000, — 260 с.
• Морозов А. А., Ященко В. А. Интеллектуализация ЭВМ на базе нового класса нейроподобных растущих сетей. — Киев: ГКПП «ТИРАЖ», 1997, — 125 с.
• Морозов А. А., Вьюн В. И., Кобозев А. А., Паничевская Т. А., Теслер Г. С. Справочник-словарь терминов АСУ / Под. ред. д.т.н. Ю. Е. Антипова, член.-кор. АН УССР А. А. Морозова. — Москва: Радио и связь, 1990. — 128 с.
• Морозов А. А., Кривоносов Ю. А. Мини- и микро-ЭВМ: Справочник. Киев: Выща школа, 1990. — 287 с.
• Технические средства в АСУ. Машиностроение / Морозов А. А., Свиридов В. В. и др. — Москва, 1985, — 386 с.

• Державні премії України в галузі науки і техніки (погляд на п'ятдесятирічну історію). Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. — К.: Промінь. — 448 с. — ISBN 978-617-7180-40-0.