Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.(Березень 2023)
На початку ХІІІ ст. татари прийшли на наші землі. Дізнавшись про небезпеку, люди, які жили тоді на правому березі Дністра, втекли до лісу. Коли татари зруйнували село, жителі повернулись до своїх домівок, яких уже не було. Деякі залишились на старому місці, а інші відійшли кілька кілометрів на південний захід та заснували село, яке на честь зруйнованого монастиря назвали Монастирець.
Географія
Село розташоване на південний схід від м. Львова, на кордоні з Івано-Франківською областю на межі Східно-Європейської платформи і Передкарпатського передового прогину. Територія села займає Свічо-Дністровську рівнину і частину Прикарпатської височини. Рельєф пересічений балками. Корисних копалин на території небагато. Для місцевих потреб використовуються глина, пісок, галька. Клімат села — помірно-континентальний.
Територією села протікає потік Вільшинка, який є правим допливом Дністра. Він витікає з лісу Вигода на відстані 1,5 кілометри від села. Довжина потоку 5 кілометрів.
Церква у Монастирці збудована в 1814 р. і є найстаршою зі збережених дерев'яних церков у південній частині Жидачівщини (на південь від річок Свіча і Дністер). У міжвоєнний час ХХ ст. гонтове покриття замінили бляшаним. 1 червня 2009 р. в селі освятили наріжний камінь під будівництво нової мурованої церкви, будівництво якої ще триває. Церква в користуванні громади УГКЦ.
Спорт
У 2003 році створено футбольну команду «ФК Монастирець»[8].