Центр організовував диверсії, розповсюджував листівки в місті й області, збирав розвідувальні дані, організовував саботаж на промислових підприємствах. Виконавцем більшості диверсій «Миколаївського центру» був Олександр Сидорчук. Наймасштабнішою акцією «Миколаївського центру» став вибух на Миколаївському аеродромі, який здійснив Сидорчук. Були підірвані два ангари, знищено 27 літаків, 25 авіамоторів, бензосховище.
За час своєї роботи «Миколаївський центр» нарукував 15 тисяч листівок. Вони доставлялися в усі райони області та розповсюджувалися на фабриках і заводах, на базарах, у кіно, на біржі праці, у магазинах і просто наклеювалися на будинки. В них мешканці Миколаївщини закликалися на боротьбу з окупантами. Серед іншого, друкувалися заклики до селян знищувати худобу і хліб, щоб вони не дістались ворогу. Окупаційна влада жорстоко карала за розповсюдження і зберігання листівок. За читання антифашистських листівок були повішані десятки мешканців Миколаївщини
У грудні 1942 року членів комітету заарештували, керівництво взяли на себе члени розвідувальної групи Віктора Лягіна. У лютому 1943 більшість з них також була заарештована. У центрі залишилося близько 50 осіб, які продовжували боротьбу проти окупантів. Після розгрому керівного ядра член комітету Пилип Комков з групою підпільників переїхав до Херсона, звідки координував дії підпілля на Миколаївщині та Херсонщині. Після загибелі Пилипа Комкова восени 1943 керівне ядро підпілля знову перемістилося до Миколаєва і діяло до визволення міста від окупантів. Усього 1942—1943 заарештовано 97 підпільників, з них 46 страчено, у тому числі Віктора Лягіна, Павла Защука, Федора Воробйова, Пилипа Комкова, Василя Соколова. Серед страчених також були двоє неповнолітніх учасників підпілля Шура Кобер та Вітя Хоменко. 29 підпільників були відправлені до концтаборів у Німеччині.
Незважаючи на низку недоліків в організації підпільної роботи, «Миколаївський центр» завдав окупантам відчутних втрат. За німецькими оцінками, матеріальні збитки від діяльності підпільників «Миколаївського центру» становили 50 мільйонів карбованців.
Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. — Николаев: Возможности Киммерии, 1997. — 160 с. (рос.)