Мері Робінсон (до шлюбу — Бурк) народилася 21 травня1944 в ірландському містечку Балліна[1], графство Мейо у сім'ї лікарів. Родина Бурк є досить стародавньою; багато її предків зробили гарну політичну кар'єру. У 1967 році дівчина закінчила Триніті Коледж у Дубліні та отримала ступінь бакалавра. Згодом вивчала право у Гарвардському університеті. Із 1969 по 1975 роки вона була професором із конституційного та кримінального права Триніті-коледжу[1].
1970 року Мері одружилася із Ніколасом Робінсоном. Шлюб із протестантом викликав скандал у її сім'ї, який, проте вдалось загасити[2].
У період з 1969 по 1989 рік Робінсон була незалежним сенатором. Із 1973 по 1989 — членом Об'єднаного парламентського комітету Ірландії із вторинного законодавства Європейської спільноти, з 1977 до 1987 року — Головою підкомітету Парламенту з соціальних питань, а дві роки від 1987 до 1989 — Головою підкомітету Парламенту із правових питань.
Нагородження Мері Робінсон Президентською медаллю Свободи
1990 року Мері Робінсон була обрана Президентом Ірландії. За словами самої Робінсон, обрання жінки Президентом ніхто не очікував[3]. Інавгурація пройшла 3 грудня 1990. Нова Президент була досить популярною в народі. Зокрема, Мері Робінсон змінила ірландсько-британські відносини, ставши першим ірландським президентом, що навідав королеву Єлизавету у Букінгемському палаці. Також Робінсон велику увагу звертала на ірландських іммігрантів, що виїхали із країни.
У 1997 році Мері Робінсон дотерміново полишила посаду Президента Ірландії, щоб обійняти пост Верховного комісара ООН з прав людини[3]. Після завершення терміну перебування на посаді у 2002 році викладала в Дублінському університеті, де завідувала кафедрою. Згодом зайнялася власними проектами. Зараз є почесним членом Оксфам і членом Тристоронньої комісії.
