Медицина у Дніпрі — система медичних закладів, що займаються охороною здоровʼя населення міста Дніпро, а також Дніпропетровської області та України.
Історія
Паланкове місто Новий Кодак було частиною державної влади Запоріжжя, що мала крайовий шпиталь для хворих і старих козаків у Самарському пустельному монастирі.
Дніпропетровський обласний шпиталь для ветеранів війни; до 2015 року Дніпропетровський обласний шпиталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, що було відкрито 1946 року; через російське вторгнення на Сході України при шпиталі діє Центр медичної реабілітації учасників бойових дій; Соборна площа, 14;[7]
Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об’єднання „Фтизіатрія”; перший туберкульозний диспансер було відкрито 1912 року; вулиця Бехтєрева, 12;[6][9]
Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер "Дніпропетровської обласної ради"; вулиця Богданова, 2а;
Дніпропетровський лікарсько-фізкультурний диспансер Дніпропетровської обласної ради; відкрився 1960 року; вулиця Ярославського, 3а;[12]
Дніпропетровський обласний шкірно-венерологічний диспансер; реорганізовано 1923 року з відкритої 1922 року Катеринославської спеціалізованої венерологічної поліклініки; Байкальська вулиця, 9-а;[13]
Дніпропетровський обласний центр здоров'я; створено 1950 року, як Дніпропетровський обласний будинок санітарної освіти, що перейменовано 1989 року; проспект Олександра Поля, 14;[6][16]
Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини імені професора М.Ф. Руднєва, проспект Пушкіна, 26;[6]
Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України; Філософська вулиця, 39-а;
Дніпропетровська обласна санітарно-епідеміологічна станція; відкрита 1901 року, як Катеринославська міська санітнарна комісія[21]; Філософська вулиця, 39-а;[22]
Бюро
Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи (з судово-медичним моргом); Соборна площа, 14;[6]
Дніпропетровське обласне патологоанатомічне бюро (з моргом);[6]
База спеціального медичного постачання Дніпропетровської обласної ради, Старокозацька вулиця, 52, к. 331.[6]
Міські медичні заклади
Соборний район
лікарні
Дніпровська міська клінічна лікарня № 8, Космічна вулиця, 19;
Дніпровська дитяча міська клінічна лікарня № 5; заснована дитяча лікарня для обслуговування дітей Жовтневого району 1950 року на базі Дніпропетровського дитячого туберкульозного санаторія, дитячої консультації №3 та дитячої поліклініки по вулиці Дзержинського; вулиця Івана Акінфієва, 5;[23]
полікліники
Дніпровська міська поліклініка № 1; до 2015 року Дніпропетровський спеціалізований психоневрологічний центр; вже у 1816 році у місті діяли Богадільня, будинок божевільних та гамівний будинок; вулиця Івана Акінфієва 12-а;[24]
Дніпровська міська студентська поліклініка, вулиця Гусенка, 13; колишня Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 18 студентська; заснована 1954 року;[25]
Дніпровська міська стоматологічна поліклініка № 1; заснована 1966 року; проспект Яворницького, 12а;[26]
Дніпровська міська дитяча стоматологічна поліклініка № 1, вулиця Гоголя, 6;
центри
Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4, Ламана вулиця, 4.
Шевченківський район
лікарні
Дніпровська міська лікарня № 15; заснована 1957 року; вулиця Перемоги, 113;[27]
Дніпровська дитяча лікарня №3 імені професора Руднєва; колишня Катеринославська дитяча лікарня імені Алексєєнко; заснована 1913 року; проспект Пушкіна, 26;[31]
Дніпровська міська поліклініка № 6; вулиця Столярова, 12;
Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 1; вулиця Столярова, 12;
Чечелівський район
лікарні
Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1, вулиця Титова, 29;
Дніпровська міська клінічна лікарня № 21 імені професора Є.Г. Попкової; інфекційна міська лікарня веде історію від тифозного бараку на площі Абрамовича (тепер тут ПДАБА), відкритого 1908 року; архітектор Дмитро Скоробагатов звів тифону лікарню на Канатній 1914 року; Канатна вулиця, 17;[32]
Дніпровська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги; 1904 року заснована Катеринославська станція швидвої допомоги, до якої 1959 року додано стаціонарне відділення; вулиця Володимира Антоновича, 65;[33]
інші
Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7, Краснопільська вулиця, 6-б;
Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5; заклад засновано 1946 року на базі дитячих ясел № 19; вулиця Щепкіна, 35.[34]
Дніпровський спеціалізований центр медико-соціальної реабілітації дітей; колишній спеціалізований будинок дитини (неврологічний); вулиця 20-річчя Перемоги, 34;[6][42]
Дніпропетровський дитячий протитуберкульозний санаторій № 7; вулиця 20-річчя Перемоги, 30а.[6]
Дніпропетровська обласна науково-медична бібліотека, вулиця Вернадського, 8.
Наукові установи
Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України»; провулок Феодосія Макаревського, 1-а;[48][49]
Інститут гастроентерології НАМН України; засновано у 1965 році; Слобожанський проспект, 96.[50]
Колишні заклади
Катеринославська Катерининська община сестер милосердя Червоного Хреста; вікрилась 1892 року на Архієрейській площі; опікувалася 1908 року на Первозванівській вулиці, 22 (тепер знесена будівля на Короленка, 22) відкрито амбулаторний корпус; вже 1910 року було відкрито Катеринославську лікарню Червоного Хреста[51]; 1914 року лікарню перепрофільовано на Катеринославський військовий шпиталь, що утримувався на кошти німецьких колоністів міста; 1918 року шпиталь ліквідовано й натомість відкрили у приміщеннях Катеринославську міську лікарню №1;[52]
Дніпровська міська клінічна лікарня № 1[53]; колишня катеринославська лікарня Червоного Хреста відкрита 1910 року[51]; закрита у 1990-их роках; зруйнована для будівництва ЖК "Женева" у 2010-их роках; розташовувалася за адресою вулиця Короленка, 22;
Спеціалізований евакогоспіталь № 3582; сформований на початку війни у 1941 році на базі обласної лікарні Мечникова, як Багатопрофільний госпіталь № 1322; перевелено у Старобільськ, потім у Алма-Ату, де отримав останню назву; 1943 року переведено у звільнений Ніжин, потім Київ й остаточно - у Дніпропетровськ, де діяв до 1946 року;[54]
Лікарня Брянської колонії; відкрита в 1892 році; відносилася до Брянського заводу; за радянської влади лікарня була перейменована на Катеринославську 2-гу лікарню Робочої медицини й тут розпочалося будівництво у тому числі архітектурної памʼятки Олександра Красносельського «Палац профілактики», зведений 1927 року;[55]
Сірководнева лікарня заводу імені Петровського; призвісько - "Заводська Мацеста"; відкрита 1952 року.[56][57]
↑НИИ МСПИ МОЗ Украины. ДИВЭТИН лидер реабилитации инвалидов и восстановления здоровья (ru-RU) . Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
↑Ал. Ахматов (1952). "Мацеста" на заводе(PDF) (російська мова) . Москва: Журнал "Огоньок", 1952 рік, №14. с. 13. Архів оригіналу(PDF) за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.