PROFILPELAJAR.COM

Машкова Маша
Машкова Маша
рос. Маша Машкова
	Зображення
Ім'я при народженні	Мария Владимировна Машкова
Дата народження	19 квітня 1985 (39 років)
Місце народження	Новосибірськ, Новосибірська область, РРФСР, СРСР
Громадянство	США
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (2006)
Професія	акторка
Кар'єра	1997 — дотепер
IMDb	ID 0556344

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Машкова.

Маша Машкова (нар.. 19 квітня 1985, Новосибірськ, Новосибірська область, РРФСР, СРСР) — російська акторка театру і кіно. Донька російського актора Володимира Машкова.

Біографія

Народилася 19 квітня 1985 року в Новосибірську в акторській родині. Батько — Володимир Львович Машков (нар. 27 листопада 1963), актор і режисер, народний артист Російської Федерації (2010). Мати — Олена Павлівна Шевченко (нар. 23 жовтня 1964), акторка і режисерка, служила в Московському академічному театрі імені Володимира Маяковського.

З місяця від народження, коли батьки поїхали до Москви навчитися в театральних вузах, і до восьмирічного віку Марія жила в авіамістечку під Новосибірськом з бабусею Валентиною та дідусем Павлом (по лінії матері), льотчиком за професією^[2]. Батьки розлучилися, коли їй було два роки. Після розлучення Володимир Машков продовжував брати участь у вихованні дочки^[3], знову одружився. Олена Шевченко теж одружилася й народила двох синів: Микиту (нар. 1994) і Всеволода (нар. 2002).

У 1992 році Маша переїхала жити до матері в Москву, де у 7 років вперше вийшла на театральну сцену. Марія зіграла невелику роль на сцені Московського академічного театру імені Володимира Маяковського, в якому тоді служила її мама, у виставі «Вікторія?..» за п'єсою Теренса Реттігена (режисер — Андрій Гончаров), головні ролі в якому виконували Наталія Гундарева та Армен Джигарханян. У 2002 році, коли навчалася у випускному 11-му класі середньої школи з етнокультурним ухилом, в цьому ж театрі зіграла головну роль Гільди у виставі «Будівельник Сольнес» за однойменною п'єсою Генріка Ібсена режисерки Тетяни Ахрамкової.^[3]^[4]^[5]

У кіно дебютувала в 11 років у фільмі Володимира Грамматикова «Маленька принцеса» (1997), в якому зіграла роль Лавінії. У 1998 році разом з мамою знялася у популярній комедії Максима Пежемського «Мама не горюй» в ролі хуліганки Маші. У 1999 році вийшов фільм Валерія Ахадова «Жінок кривдити не рекомендується», в якому Марія зіграла доньку головної героїні.^[3]

У 2002 році, після закінчення середньої школи зі срібною медаллю, вступила одночасно до Російської економічної академії імені Г. В. Плеханова на економічний факультет і до Щукінського училища, але, впевнившись (для самооцінки), що може самостійно вступити в театральний вуз, вибрала економіку. Провчившись в академії два місяці зі сльозами на очах, потай від батьків вирішила перейти на акторський факультет Вищого театрального училища імені Б. В. Щукіна (художній керівник курсу — Володимир Петрович Поглазов), яке закінчила в 2006 році вже як Театральний інститут імені Бориса Щукіна.^[2]^[6].

У 2006 році була прийнята в трупу Московського державного театру «Ленком». Звільнилася у 2010 році перед народженням дочки.^[3]^[7]

У кіно спочатку грала невеликі ролі, в тому числі у фільмі Володимира Машкова «Тато» (2004). Популярність прийшла після ролі Марії Тропінкіної в телесеріалі «Не народися вродливою» (2005—2006).

Особисте життя

Перший чоловік (з 2005 року по квітень 2009 року) — Артем Сергійович Семакін (нар. 12 липня 1980), актор театру і кіно. Вони зустрілися на зйомках «Не народись вродливою». Артем був одружений з акторкою Анастасією Міляєвою, в них росла дочка Софія^[8]. У 2005 році Артем і Марія таємно одружилися. Шлюб був розірваний на початку квітня 2009 року^[9].

Другий чоловік (з вересня 2009 року) — Олександр Олександрович Слободяник-молодший, музикант і бізнесмен, власник мережі магазинів з продажу музичних інструментів^[10], син піаніста і заслуженого артиста РРФСР Олександра Слободяника^[11]. Марія та Олександр одружилися 2 вересня 2009 року. Діти:

Стефанія Слободяник (нар. 6 червня 2010).^[7]
Олександра Слободяник (нар. 12 березня 2012)^[12].

Творчість

Ролі в театрі

Московський академічний театр імені Володимира Маяковського

1992 — «Вікторія?..» за п'єсою Теренса Реттигена (режисер — Андрій Гончаров) — * 2002 — «Будівельник Сольнес» за однойменною п'єсою Генріка Ібсена (режисер Тетяна Ахрамкова^[5]; прем'єра — 3 квітня 2002 року) — фрекен Гільда Вангель, дочка окружного лікаря в Люсангере^[4]

Театр «Практика» (Москва)

2005 — «Три дії з чотирьох картин» за однойменною п'єсою В'ячеслава Дурненкова (режисер Михайло Угаров) — Соня^[13]

Московський державний театр «Ленком»

2006 — «Варвар та єретик» за романом «Гравець» Ф. М. Достоєвського (режисер-постановник — Марк Захаров; прем'єра — травень 1997 року; знято з репертуару в 2008 році) — мадемуазель Бланш де Коменж (mademoiselle Blanche de Cominges), француженка (введення)
2006 — «Тартюф» за комедійною п'єсою «Тартюф, або Обманщик» Мольєра (режисер — Володимир Мірзоєв; прем'єра — 19 грудня 2006 року) — Ельміра, дружина Оргона, сестра Клеанта
2009 — «Вишневий сад» за однойменною п'єсою А. П. Чехова (режиссер — Марк Захаров; прем'єра — 23 вересня 2009 року) — Шарлотта Іванівна, гувернантка

«Відкритий театр Юлія Малакянца» (Москва)

2006 — «Вільний стрілець Кречинський», антрепризний спектакль за мотивами комедії «Весілля Кречинського» Олександра Сухово-Кобиліна та опери «Вільний стрілець» Карла Марії фон Вебера (режисерка Тетяна Ахрамкова; прем'єра відбулася 24 квітня 2006 року на сцені Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського) — Лідочка Муромська, дочка заможного ярославського поміщика Петра Костянтиновича Муромського^[14]^[15].

«Театр.doc» (Москва)

2007 (дотепер) — «Штірліц йде по коридору. — По якому коридору? — По нашому коридору…», антрепризний^[2] спектакль за п'єсою Алли Соколовою «Фантазії Фарятьєва» («Інший театр»^[16], «Театр.doc», Москва^[2]^[17]; режисер — Олена Шевченко) — Олександра / Любов

Фільмографія

1997 — Маленька принцеса — Лавінія, вередлива дівчинка
1998 — Мама, не горюй — дівчинка
1999 — Жінок кривдити не рекомендується — Анюта, дочка Віри
2002 — Next 2 — Світлана
2004 — Легенда про Кащея — Баба-яга (молода)
2004 — Тато — студентка в гуртожитку
2005 — Мама, не горюй 2 — Олеся, солістка групи «Штучки»
2005 — Талісман любові — Стеха Ковригіна, служниця в будинку Уварових, молодша дочка Уляни Ковригіної
2005—2006 — Не народись вродливою — Марія Тропінкина, секретарка на ресепшені в компанії «Зімалетто», пізніше секретарка президента компанії
2006 — Все змішалося в домі — Юля, сестра дружини Бобова
2007 — Сьома пелюстка — Віра Сергіївна
2008 — Закриті простори — Віка Соболь, що розносить піцу
2008 — Спадок — Ніна Опятко, дівчина Костянтина
2008 — Прилетить раптом чарівник — Галя
2009 — Гарячі новини — Катерина Вербицька, капітан, прессекретарка ГУВС
2009 — Одержимий (Джек-Різник) — Жанна Клеменко, журналістка, репортерка кримінальної хроніки газети «Злочинний світ»
2009 — Операція «Праведник» (Чортова дюжина) — Ліля, дияволиця, дочка диявола Віллі
2010 — Про любоff — Рита, подруга Даші
2011 — Чорна мітка — Жанна Ізотова
2011 — Забутий — Людмила Мішина, друга секретарка міськкому ВЛКСМ обласного містечка
2012 — Вероніка. Втрачене щастя — Зоя
2012 — Степові діти — Поліна, продавчиня
2012 — Моя велика сім'я — Маргарита
2012 — Іван і Толян — Міла
2012 — Полювання на гауляйтера — Марія Архипова, антифашистка-підпільниця (прототип — Марія Борисівна Осипова)
2013 — Ідеальний шлюб — Наталія Феоктистова, маркетологиня
2013 — Вероніка. Втікачка — Зоя
2013 — Жити далі — Віра Воробйова, патронажна сестра, співробітниця патронажної служби «Співчуття», сестра-близнючка Олени / Олена Воробйова, сестра-близнючка Віри^[18]
2013 — Колишня дружина (серія № 5) — Світлана, мати Сашка
2014 — Бідна Liz (Росія, Україна) — Єлизавета Соколова, кубанська козачка
2015 — Втеча з Москвабада — Марія Ласточкіна, інспектор ФМС по місту Москві, керівниця опергрупи з виявлення незаконно проживаючих мігрантів^[19]
2015 — Любити не можна ненавидіти — Аліна Сабурова, прокурорка, дружина адвоката Дмитра Сабурова
2016 — Вибивала — Ольга Андріївна Малініна, капітан поліції, старша слідча слідчого департаменту МВС
2017 — Рідні люди — Маргарита
2017 — МакМафія — Маша Попова
2017 — Світлана з того світу — Світлана Цвєткова, випускниця медичного училища, візочниця / Світозара, маг-біоенерготерапевтка^[20]
2017 — Ідеальний ворог — Вероніка Андріївна Нестеренко, капітан поліції, слідча, співробітниця слідчого управління
2018 — Лапсі — Віра Павлівна Бойко, епідеміологиня-вірусологиня, співробітниця НДІ вірусології
2020 — Переклад з німецької — Ірина Янівна Воскресенська, викладачка філологічного факультету МДУ
2020 — Окаянні дні (новела «Мати») — Віка
2020 — Заколот — Катерина Михайлівна Мілєва

Участь у рекламі

2017 — разом зі своїм батьком Володимиром Машковим, що є головним рекламним обличчям ПАТ «ВТБ 24», Марія знялася у двох відеороликах рекламної кампанії «Прості істини» банку, знятих у жанрі магічного реалізму^[21]. Зйомки відбулися в Португалії.^[2]

Нагороди

2009 — лавреатка молодіжної недержавної російської премії «Тріумф» у галузі вищих досягнень літератури і мистецтва за 2009 рік.^[22]
2015 — приз «Найкраща жіноча роль в повнометражному ігровому фільмі» на XI Казанському міжнародному фестивалі мусульманського кіно — за роль Марії Ласточкіної в повнометражному художньому фільмі «Втеча з Москвабада» режисера Дар'ї Полторацької.^[19]