PROFILPELAJAR.COM

Володимир Мірзоєв
Володимир Мірзоєв
рос. Владимир Мирзоев
Дата народження	21 жовтня 1957 (67 років)
Місце народження	Москва, РРФСР
Громадянство	СРСР → Росія
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Професія	режисер театру і кіно, сценограф, сценарист
Членство	Координаційна рада російської опозиціїd
Нагороди	Державна премія Російської Федерації (2001)
IMDb	ID 2204054
mirzoev.bip.ru/index.htm

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мірзоєв.

Володимир Володимирович Мірзоєв (рос. Владимир Владимирович Мирзоев; нар. 21 жовтня 1957(19571021), Москва^[1], Російська РФСР) — радянський і російський режисер театру і кіно, сценограф, сценарист. Лауреат Державної премії Росії (2001). Член Координаційної Ради російської опозиції.

Життєпис

Навчався на дефектологічному факультеті Московського педагогічного державного університету. В 1976 вступив до Російського інституту театрального мистецтва ((рос.)ГИТИС) на режисерський факультет в майстерню Марка Местєчкіна, в 1981 закінчив інститут.

З листопада 1987 по травень 1989 року — художній керівник Театру-студії «Доміно» у творчих майстернях при Союзі театральних діячів РРФСР.

У грудні 1990 в Торонто (Канада) заснував театральну компанію Horisontal Eight («Горизонтальна Вісімка»).

Викладав і вів майстер-класи в Мічиганському університеті, Університеті Торонто, Йоркському університеті (Торонто).

У березні 2010 року підписав звернення російської опозиції «Путін має піти».
У березні 2014 року підписав листа «Ми з Вами!» КіноСоюзу на підтримку України^[2].
У вересні 2014 року підписав заяву з вимогою «припинити агресивну авантюру: вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну і військову підтримку сепаратистам на Південному Сході України»^[3].
У червні 2018 року записав відеозвернення на підтримку українського режисера Олега Сенцова, засудженого і ув'язненого у Росії^[4].

«Любов» (1997, фільм-спектакль)
«Вчителька перша моя, або Холостяцька вечірка по-російськи» (1997)
«Палке і співчутливе споглядання» (2002)
«Амфітріон» (2003, фільм-спектакль)
«Дві жінки» (2004, фільм-спектакль)
«Чотири Любові» (2004)
«Знаки любові»/Signs of Love (2006, співавт. сценар.)
«П'єса для чоловіка» (2009, фільм-спектакль)
«Раніше» (2009, фільм-спектакль)
«Людина, яка знала все» (2009, співавт. сценар., співпродюсер)
«Башмачкін» (2010, фільм-спектакль)
«Борис Годунов» (2011)
«Контракт» (2012, фільм-спектакль)
«Петрушка» (2014, фільм-спектакль)
«Її звали Муму» (2015)
Південний сценарій режисер (у пост-продакшині, співрежисер Захар Хунгурєєв)^[5].