PROFILPELAJAR.COM

Марія Франческа Савойська
Марія Франческа Савойська
італ. Maria Francesca di Savoia
	Світлина Марії Франчески
Ім'я при народженні	Марія Франческа Анна Романа
Псевдо	Марія Франческа Бурбон-Пармська
Народилася	26 грудня 1914; Квіринальський палац, Рим, Королівство Італія
Померла	7 грудня 2001 (86 років); Мандельє-ла-Напуль, Франція
Поховання	цвинтар Мандельє-ла-Напуль
Країна	Італія; Королівство Італія
Місце проживання	Мандельє-ла-Напуль (після 1946)
Діяльність	аристократка
Знання мов	італійська
Титул	принцеса Парми, П'яченци та Ґвасталли
Конфесія	католицтво
Рід	Савойський дім, Пармські Бурбони
Батько	Віктор Емануїл III
Мати	Єлена Чорногорська
Брати, сестри	Іоланда Маргарита, Мафальда, Умберто II, Джованна
У шлюбі з	Луїджі Бурбон-Пармський
Діти	Гвідо, Ремі, Шанталь, Жан
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря	Благородний орден Зоряного хреста
	; Герб Савойського дому
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

|брати, сестри=

Марія Франческа Анна Романа Савойська (італ. Maria Francesca Anna Romana di Savoia, 26 грудня 1914 — 7 грудня 2001) — італійська принцеса з Савойської династії, донька короля Італії Віктора Емануїла III та чорногорської принцеси Єлени Негош-Петрович, дружина принца Луїджі Бурбон-Пармського.

Біографія

Народилась 26 грудня 1914 року у Квіринальському палаці в Римі. Була п'ятою дитиною та четвертою донькою в родині короля Італії Віктора Емануїла III та його дружини Єлени Чорногорської. Мала старшого брата Умберто та сестер Іоланду Маргариту, Мафальду та Джованну.

Сімейною резиденцією була вілла Савойя в Римі.^[1] Родина відвідувала курорти Сант-Анна-ді-Вальдьєрі, Ракконіджі, Сан-Россоре.

Незважаючи на різницю у віці, Марія Франческа була улюбленою сестрою брата. Мала милий, але досить бунтівний характер, можливо, більш розбещений, ніж у інших. Була дуже схожою на Умберто й Іоланду та мала надзвичайно чорні очі та волосся як у матері.^[2] Відома вродою та сором'язливістю, стала однією з перших дівчат з аристократії, що почали носити коротке волосся, популяризувавши цей образ у 1920-х. У підлітковому віці цікавилась футболом, була навіть присутньою на кількох матчах. Полюбляла музику та мистецтво.^[2] До шлюбу разом із батьками брала участь у різних офіційних заходах, в основному, пов'язаних з освітою дітей. Стала покровителькою кількох фондів та установ даної сфери.

Дівчинкою закохалася в офіцера Квірінальської гвардії, чиє ім'я невідоме. Ймовірність стосунків була припинена її родиною, яка вже шукала ґрунт для династичного шлюбу. У 1930-х ходили чутки про потенційний союз Марії Франчески з Отто фон Габсбургом, титулярним імператором Австро-Угорщини.^[3] Даного шлюбу дуже бажала його матір Зіта Бурбон-Пармська. Втім, Марія відмовилася, імовірно, через попереднє захоплення. Іншим кандидатом був Кирило Болгарський, менший брат її зятя Бориса III. Зрештою, 15 листопада 1938 року відбулися заручини принцеси з Луїджі Бурбон-Пармським, який доводився колишній імператриці Зіті молодшим братом.^[2]

У віці 24 років взяла шлюб із 38-річним принцом Луїджі Бурбон-Пармським, сином останнього правлячого герцога Парми, П'яченци та Гвасталли Роберто I. Вінчання пройшло 23 січня 1939 у каплиці Святих Петра та Павла Квірінальського палацу у Римі. Шлюб символізував примирення між Савойським домом і Пармськими Бурбонами, після того, як Пармське герцогство було анексоване 1860 року савойцями. Оселилися молодята на Лазуровому березі Франції, у будинку, подарованому королем Віктора Емануїлом III.^[2] Народила четверо дітей:

Гвідо (1940—1991) був одруженим з Бріжіт По-Дувайон, мав єдиного сина;
Ремі (нар. 1942) перебуває у другому шлюбі, має сина та доньку від першого;
Шанталь (нар. 1946) перебуває у другому шлюбі, має сина та доньку від першого;
Жан (нар. 1961) одружений з Вірджинією Роатта, має двох синів.

Після капітуляції Італії подружжя з синами Гвідо та Ремі 13 вересня 1943 року були заарештовані гестапо в їхньому будинку поблизу Канн і відправлені на віллу в Мекленбурзі на півночі Німеччини. Їм дозволялося мати слуг; вони втратили лише «свободу пересування».^[4] До садиби Гарліцу^[5] (нім. Gutshaus Garlitz), яка використовувалась, як допоміжний табір концтабору Ноєнгамме для ув'язнення «почесних чи особливих арештантів», сімейство прибуло 4 грудня 1943 і залишалось до 2 травня 1945 року.^[6] Утримувалися під вигаданим прізвищем Біберпельз (нім. Biberpelz). Повідомляється, що гауптштурмфюрер Йозеф Севера добре поводився з в’язнями та надавав їм певні привілеї.^[7] Вілла належала родині фон Лаффертів, господарка Гертруда фон Лафферт проживала у тому ж будинку. Цікавим є факт, що Луїджі на святкування Різдва вирізав вертеп із 10 частин із деревини, знайденої в саду, і презентував його хазяйці.^[2]

Після звільнення сімейство повернулося до Італії, а з встановленням там республіки у 1946 році — переїхали до містечка Мандельє-ла-Напуль на Французькій Рив'єрі. Чоловік Марії Франчески пішов з життя у грудні 1967. Надалі принцеса майже не з'являлася широкій громадськості, за виключенням похорону брата Умберто у 1983 році. Відкидала будь-які пропозиції онуків щодо написання мемуарів.

Померла 7 грудня 2001 року в Мандельє-ла-Напуль. Була похована на місцевому цвинтарі, як і її чоловік.

Нагороди

Великий хрест ордену Святих Маврикія та Лазаря (Королівство Італія);
Благородний орден Зоряного хреста (Австро-Угорщина);
Великий хрест Суверенного військового Мальтійського ордену.

Генеалогія

Віктор Емануїл II

Адельгейда Австрійська

Фердинанд Савойський

Єлизавета Саксонська

Мірко Петрович-Негош

Стана Мартинович

Петро Вукотіч

Єлена Войводич

Марія Франческа

Примітки

↑ Вілла Ада-Савойя. [1] (італ.)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Giovanna Francesconi. Maria Francesca: la Principessa Savoia Sconosciuta. [2] (італ.)
↑ C. Vovk, Justin. Imperial Requiem: Four Royal Women and the Fall of the Age of Empires. EUA: iUniverse. 2002. стор. 495
↑ Petropoulos, Jonathan, Royals and the Reich, Oxford University Press, New York, 2006, ISBN 0-19-516133-5. [3] (англ.)
↑ Наразі є районом міста Любтен.
↑ Гарліцька садиба. [4] (нім.)
↑ Ноєнгамме. Гарліц. [5] (нім.)