Народилась 4 серпня 1469 року у Майсені. Була шостою дитиною та другою донькою в родині курфюрста Саксонії Ернста I та його дружини Єлизавети з Баварсько-Мюнхенського герцогства. Мала старшу сестру Крістіну і братів Фрідріха, Ернста, Адальберта та Йоганна. Згодом сімейство поповнилося молодшим сином Вольфгангом, який прожив лише п'ять років.
Шлюб батьків був щасливим.[1] Матір значною мірою відповідала за ретельне виховання дітей та їхню освіту. В останні роки життя важко хворіла. Пішла з життя, коли Маргариті було 14. Батько, відомий як людина з добрим характером і визначними чеснотами, незважаючи на деяку запальність,[2] більше не одружувався. У 1482 році він успадкував Тюрингію, однак, через невдоволення брата Альбрехта, розділив землі із ним згідно Лейпцизького договору, чим дуже послабив позиції Саксонії в імперії.[3] Невдовзі після цього помер, впавши з коня.
У 17-річному віці Маргарита була видана заміж за 18-річного герцога Брауншвейг-Люнебургу, князя Люнебургу Генріха I. Вінчання пройшло 27 лютого 1487 року в Целле. Наречений перед цим шість років жив при саксонському дворі. Ймовірно, перемовини про його шлюб з Маргаритою, велися ще від 1469, коли батько Генріха, Оттон Брауншвейг-Люнебурзький, уклав союз із дядьком принцеси, Вільгельмом II. Саксонська сторона відкладала весілля до завершення розширення Цельського замку, оскільки замок і амт Целле були обіцяні Маргариті як удовина доля.
У подружжя з'явилося семеро дітей:
Анна (1492—?) померла в ранньому віці;
Єлизавета (1494—1572) — дружина герцога Гелдерна Карла, дітей не мала;
Оттон (1495—1549) — герцог Брауншвейг-Люнебургу, князь Люнебургу у 1520—1527 роках, барон Харбургу у 1527—1549, був одружений з Метою фон Кампе, мав семеро дітей;
Ернст (1497—1546) — герцог Брауншвейг-Люнебургу, князь Люнебургу у 1520—1546 роках, Був одруженим із Софією Мекленбург-Шверінською, мав десятеро дітей;
Аполлонія (1499—1571) — черниця;
Анна (1502—1568) — дружина герцога Померанії та Щецину Барніма IX Благочестивого, мала семеро дітей;
Франц (1508—1549) — герцог Брауншвейг-Люнебургу, герцог Гіфгорну у 1539—1549 роках, був одружений з Кларою Саксен-Лауенбурзькою, мав двох доньок.
У 1520 році Генріх на виборах Римського короля не підтримав, зрештою обраного, Карла Габсбурга, і, побоюючись переслідувань, відбув до французького двору, передавши владу синам. З того ж року мав коханку Анну фон Кампе, яка народила йому двох дітей.[4] «Це ще більше загострило протиріччя між Генріхом і його морально чистим та суворим сином Ернстом, який став на бік серйозно ображеної матері», — писав Карл Бенрат у 1887 році.[5]
7 грудня 1528 року Маргарита померла у Веймарі. Її поховали у місцевій кірсі Святих Петра і Павла.[6]
Генріх відразу після цього узяв морганатичний шлюб із Анною фон Кампе.[7]
↑Franz Otto Stichart: Das Königreich Sachsen und seine Fürsten, C. L. Hirschfeld, 1854, стор. 97.
↑Heinrich Theodor Flathe: Ernst (Kurfürst von Sachsen). In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 6, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 301. [1] [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
↑Ferdinand Spehr: Heinrich der Mittlere. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 11, Duncker & Humblot, Leipzig 1880, стор. 492–495.[3] [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ Benrath, Karl, Geschichte der Reformation in Venedig, Halle a. S., Verein für Reformationsgeschichte 1887, стор. 48.