PROFILPELAJAR.COM

Малків
Країна	Польща
Воєводство	Люблінське воєводство
Повіт	Грубешівський повіт
Гміна	Мірче
Населення	208 осіб (2011)
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 84
Автомобільний код	LHR
SIMC	0895103
OSM	r7116736 ·R
	Малків Малків (Польща)
	Малків Малків (Люблінське воєводство)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Малкув.

Малків^[2] (пол. Małków) — село в гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 208 осіб (2011^[1]).

Історія

За королівською люстрацією 1589 р. Малків — село округи Крилів Белзького повіту Белзького воєводства у володінні Мендзижечка налічувалось 8 і 1/4 ланів оброблюваної землі, 4 загородників, 1 ремісник, 6 коморники з тягловою худобою, 7 коморників без худоби і 2 вільні ділянки.^[3]

У 1620 р. в селі вже була греко-католицька Стрітенська церква, яка належала до парафії в Шиховичах, а пізніше була парафільною Холмської єпархії і яку в 1875 р. відібрала російська влада і віддала Російській православній церкві, поміняла внутрішнє облаштування і перейменувала на церкву Архангела Михаїла.

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою^[4].

За переписом 1905 р. у Крилові було 145 будинків і 776 мешканців (580 православних, 181 римо-католик і 15 юдеїв). У 1905—1908 рр. за указом царя ті греко-католики, які відмовлялися належати до Російської православної церкви, через заборону греко-католицької церкви перейшли до римо-католицької і стали латинниками, у Малкові їх налічувалось 33 особи.^[5] У 1907 р. українська громада збудувала другу дерев'яну церкву — св. Духа, стару ж використовували як каплицю при цвинтарі. У 1915 р. більшість українців були вивезені перед наступом німецьких військ в околиці Саратова, звідки повертались уже після закінчення війни. Поляки після окупації Холмщини в 1919 р. закрили церкву св. Духа.

У 1921 р. польський перепис нарахував 128 будинків і 725 жителів, з них 438 православних, 266 римо-католиків і 21 юдей. Далі поляки населяли околиці польськими колоністами і з села виділилися в окремі села присілки Малків Новий і Малків-Колонія (1924).

Польська влада з метою асиміляції українців 14 липня 1938 р. зруйнувала обидві церкви. Для зруйнування церкви привезли польську бригаду під охороною 40 поліцаїв, побоями розігнали селян, які у відповідь кидали камінням і потрощили машину, та все ж за дві години церкви були зруйновані зі знищенням усього внутрішнього облаштування. Під час Другої світової війни українці відбудували невеличку церкву, але в 1944 р. поляки її спалили. Енколпіон зі зруйнованої церкви Малкова (реліквія з першої половини XIII ст.) був викуплений на базарі варшавським колекціонером і переданий до музею в Замості.

14 лютого 1944 р. польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням уродженця Малкова майора Станіслава Басая здійснили напад на село з убивствами українців.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1]^[6]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	110	28	68	14
Жінки	98	23	45	30
Разом	208	51	113	44

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Малків

↑ ^а ^б ^в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
↑ Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 144.
↑ Aleksander Jabłonowski, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1, Warszawa 1901, s. 220. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 13 лютого 2018.
↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 364-365. (рос. дореф.)
↑ Ukaz Tolerancyjny — 1905 r. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2018.
↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.