Белзьке воєводство

Белзьке воєводство
Герб
Дата створення / заснування 1462
Текст девізу In recto dirigitur
Країна  Корона Королівства Польського
Столиця Белз
Адміністративна одиниця Малопольська провінція
Адміністративно-територіально поділяється на Буський повіт, Белзький повітd, Грабовецький повітd, Городельський повітd, Любачівський повіт[d]
Спільний кордон із Руське воєводство, Люблінське воєводство (1474—1795), Волинське воєводство
Замінений на Королівство Галичини та Володимирії
На заміну Белзьке князівство
Час/дата припинення існування 1793
Мапа розташування
Мапа
CMNS: Белзьке воєводство у Вікісховищі

50°22′48″ пн. ш. 24°00′41″ сх. д. / 50.3801° пн. ш. 24.0113° сх. д. / 50.3801; 24.0113

Бе́лзьке воєво́дство (лат. Palatinatus Belzensis, пол. Województwo bełskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій в 1462–1793 роках. Створене на основі земель Белзького князівства. Входило до складу Малопольської провінції. Належало до регіону Червона Русь. Розташовувалося в південно-західній частині Речі Посполитої, на заході Русі. Головне місто — Белз. Очолювалося белзькими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Белзі. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 4 повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&&09000.&&&&009000 км²[1]. Ліквідоване 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Королівства Галичини і Волині Австрійської монархії.

Положення

Воєводство обіймало регіон Середнього Побужжя (територія басейну Західного Бугу)[2]. Площа воєводства становила близько 8900 км², що робило Белзьке воєводство найменшим за площею на українських землях, які опинилися у складі Польського королівства[2]. Площа воєводства становила 166,49 польських квадратних миль (1 польська миля — 7146 м).

Історія

Руське воєводство (зеленим) на мапі Антоніо Затти 1781 року

Белзьке воєводство створене 1462 року з Белзької землі, коли територію колишнього Белзького князівства було включено до Корони Польської[3][2].

Воєводство було високорозвинутим регіоном, з XVII столітті у ньому розпочалося товарне виробництво зерна, що спричинило посилення визиску селянства, встановлення чотириденної панщини і загострення соціальних суперечностей[2]. Велике значення для еконого розвитку регіону мала судноплавна річка Західний Буг, яка була важливою торгівельною артерією[2]. У XVI—XVII століттях Белзьке воєводство спустошували періодичні турецько-татарські напади, проте від них воно страждало менше, ніж інші українські землі[2].

У жовтні — на початку грудня 1648 року, під час повстання під проводом Богдана Хмельницького, Белзьке воєводство зайняло козацьке військо (окрім самого міста Белза і кляштора бернардинців у Сокалі)[2]. На чолі з Данилом Виговським козаки вдруге були у Белзщині в жовтні — листопаді 1655 року[2].

Після першого поділу Речі Посполитої 1772 року більша частина Белзького воєводства відійшла до Габсбурзької Австрії, у складі Польщі залишилася невелика територія із містом Дубенка та прилеглими селами, яка й надалі називалася Белзьким воєводством[2]. Остаточно воєводство ліквідовано 1793 року[2].

Адміністративний устрій

Воєводство складалося початково з 4 повітів[2]:

У XVIII столітті виділений з Белзького ще п'ятий, Любачівський повіт[2].

Міста (1578 р.)

Уряди

На чолі воєводства стояв белзький воєвода.

Населення

Белзьке воєводство посідало передостаннє місце за чисельністю населення[2]. У воєводстві переважали малі міста[2]. На 1578 р. налічувалось 46032 сільського і 10085 міського населення.[4]

Налічувалось 19 латинських парафій і 178 православних. Були 23 фільварки, 173 млини і 187 корчм.

Примітки

  1. ↑ Pawiński, Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska. — s. 50.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Книш Я. Б. Белзьке воєводство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  3. ↑ Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — С. 98.
  4. ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym, t. VII, część ІІ-ga, Ziemie Ruskie – Ruś Czerwona opisana przez Aleksander Jabłonowskiego (Źródła dziejowe tom XVIII część II-ga), Варшава, 1903, ст. 210.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Белзьке воєводство