PROFILPELAJAR.COM

Тишівці; Tyszowce
	Герб
	Костел святого ЛеонардаКостел святого Леонарда
	Основні дані
	50°37′ пн. ш. 23°42′ сх. д. / 50.617° пн. ш. 23.700° сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Люблінське воєводство
Площа	18,52 км²
Населення	▼ 2 091 (01.01.2020)
· густота	117 (2008) осіб/км²
Міста-побратими	Б'яш-Сен-Вааст (2007)
Телефонний код	(48) 84
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	LTM
GeoNames	756438
OSM	↑3108437 ·R (Тишівці)
SIMC	0903676
Поштові індекси	22-630
	Міська влада
Вебсайт	tyszowce.bip.lublin.pl
	Мапа
	Тишівці у Вікісховищі

Тишівці^[2]^[3] (Тишовце, пол. Tyszowce) — місто у східній Польщі. Належить до Томашівського повіту Люблінського воєводства.

Положення

Лежить над річкою Гучвою^[4].

Історія

Історично Тишівці мало два передмістя — Замлиння (сьогодні окреме село) та Дубина (нині частина міста)^[4].

У 1921 році міське поселення Тишівці входило до складу гміни Тишівці Венгрівський повіту Люблінського воєводства Польської Республіки^[5]. За даними перепису населення Польщі 1921 року в містечку налічувалося 678 будинків та 4420 мешканців, з них^[5]:

2101 чоловік та 2319 жінок;
377 православних, 1592 римо-католики, 2451 юдей;
86 українців («русинів»), 3439 поляків, 887 євреїв, 8 осіб іншої національності.

За німецької окупації у місті діяла філія Замістського Українського допомогового комітету та українська школа^[6]. У 1943—1944 роках польські шовіністи вбили в Тишівцях 11 українців^[7].

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[8]^[9]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	1097	248	738	111
Жінки	1131	218	650	263
Разом	2228	466	1388	374

Віра

Церква святого Микити у передмісті Замлинні, Тишівці, зображення 1938 року

У місті були три трибанні церкви, спочатку православні, котрі після Берестейської унії, ймовірно, стали унійними. Одна із них, парафіяльна, стояла в середмісті й була присвячена святій Параски П'ятниці, друга в передмісті Замлиння — святого Микити, третя була в передмісті Дубині — Пречистої Діви Марії (Пресвятої Богородиці)^[10]^[11]^[3].

Перша згадка про православну церкву в Тишівцях датується 1531 роком^[2]. Перший відомий опис тишовецьких церков походить з 1660 року і був виконаний в ході візитації, проведеної після військових дій середини XVII століття. Всі три споруди були дерев'яними, а церква на Замлинні згадується як новозбудована (ймовірно відбудована після військових дій). Стан церков визнаний як «добрий». Коло всіх храмів були кладовища, які в передмісті Дубині і у середмісті були обгороджені, а коло Замлинської не огороджені. В записі, з 1660 року сказано, що вони описані в звітах в попередніх візитацій, котрі, однак, до нас не дійшли.^[11] 1872 року до місцевої греко-католицької церкви належало 1220 вірян^[3].

У часи панування Російської імперії у 1871 році була побудована у московському стилі із каменю церква святої Параски / святого Миколи поруч зі старою церквою у середмісті, яку потім російська влада розібрала^[10]^[12]^[3]. 1875 року усі три греко-католицькі церкви перетворено на православні^[3]. Поруч з церквою святої Параски у 1920-ті роки стояло приміщення українського просвітного товариства «Рідна Хата»^[12].

17 червня 1938 року польська влада розібрала інші дві українські церкви — Пречистої Діви у передмісті на Дубині та святої П'ятниці на Замлинні^[2]^[10]. Архітектор Леонід Маслов подавав такий опис вигляду цих церков до їхнього руйнування^[10]:

Особливо прегарна своїми пропорціями та шляхотними зарисами бань була церква св. Микити на "Замлинні". Була це чудова памятка старовинної української деревяної архітектури; ще цікавіша вона є тим, що збереглася аж до свої останніх днів без всяких перебудов, у свойому первісному вигляді. Коли вона збудована — невідомо, але можливо що ще в кінці XVI століття. Була це тризрубна церква, з середнім зрубом більшим і вищим від інших. Східній мав зрізані два зовнішні кути; над кожним зрубом були восьмибічні бані, вміщені на невисоких, теж восьмибічних бідбанниках. Вхід був від заходу. Вікна мала вона лише з південної сторони, а з північної було лише одне кругле віконце в середньому підбаннику. Церква ця мала колись навколо стін опоясення, сперте на вистаючих із стін зрубів кінцях брусів; над опоясенням стіни були зашальовані доземими дошками, під опоясенням — голі, нешальовані; бані були покриті ґонтою.

Церква Пречистої на "Дубині" була дуже подібна до вище описаної церкви св. Микити; мала вона від заходу ґаночок у вигляді дашка, спертого на двох стовпчиках, а при східньому зрубі з північної сторони мала прибудовану "ризницю". Церква була покрита бляхою, якою заступлено попереднє, мабуть ґонтове, покриття. Час збудовання цієї церкви є також незнаний, відомо тільки, що існувала вона вже в 1641 році.

Особистості

Уродженці

Галина Вишневська (нар. 1930) — українська філологиня^[13].
Василь Криницький (1888-?) — український громадський діяч^[14].
Іван Левчук (1867—1947) — український церковний діяч^[15].
Семен Любарський (1878—1944) — український громадський і політичний діяч.

Примітки

↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
↑ ^а ^б ^в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 150.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 330. (пол.)
↑ ^а ^б Tyszowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 727—728. (пол.)
↑ ^а ^б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 110. (пол.)
↑ Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2011. — Т. 1. Дослідження. — С. 415, 418.
↑ Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки). Наше слово. 2 жовтня 2014. Процитовано 27 грудня 2022.
↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
↑ ^а ^б ^в ^г Маслов Л. Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя. — Краків : Українське Видавництво, 1941. — С. 11. — (Минуле і сучасне ч. 15)
↑ ^а ^б Frykowski J (2012) Parafi e prawosławne i unickie w Tyszowcach XVI—XVIII wieku RADZYŃSKI ROCZNIK HUMANISTYCZNY. tom 10. — S.36
↑ ^а ^б Парнікоза, Іван. Тишівці. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких.
↑ Макар Ю., Горний М., Макар В. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2014. — Т. 2. — С. 138-139.
↑ Ільїн О. Л. Криницький Василь Гнатович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.
↑ Гаврилюк Ю. Левчук Іван // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тишівці

Tyszowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 727—728. (пол.)
Тишівці м. www.pslava.info. Прадідівська слава.

[1] Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].

[Крип'якевич-2] а ^б ^в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 150.

[Saładiak-3] а ^б ^в ^г ^д Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 330. (пол.)

[SgKP-4] а ^б Tyszowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 727—728. (пол.)

[населення_1921-5] а ^б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 110. (пол.)

[Від_депортації_до_депортації-6] Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2011. — Т. 1. Дослідження. — С. 415, 418.

[Наше_слово-7] Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки). Наше слово. 2 жовтня 2014. Процитовано 27 грудня 2022.

[nsp-8] GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[age-9] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

[Маслов-10] а ^б ^в ^г Маслов Л. Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя. — Краків : Українське Видавництво, 1941. — С. 11. — (Минуле і сучасне ч. 15)

[Frykowski-11] а ^б Frykowski J (2012) Parafi e prawosławne i unickie w Tyszowcach XVI—XVIII wieku RADZYŃSKI ROCZNIK HUMANISTYCZNY. tom 10. — S.36

[Парнікоза-12] а ^б Парнікоза, Іван. Тишівці. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких.

[13] Макар Ю., Горний М., Макар В. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2014. — Т. 2. — С. 138-139.

[14] Ільїн О. Л. Криницький Василь Гнатович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.

[15] Гаврилюк Ю. Левчук Іван // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

PROFILPELAJAR.COM

Тишівці

Зміст

Положення

Історія

Населення

Віра

Особистості

Уродженці

Примітки

Джерела

Read other articles:

Prato Sesia

الأميرة إليزابيث أميرة كلارنس

Richard Thaler

Kejuaraan Putri U-16 AFF 2018

Ionuț Popa

The Colonel (horse)

J-Stars Victory VS

Raëlism

Opel Ascona 400

Guerra d'Etiopia

Akira Takabe

豪栄道豪太郎

Філософія

Национальное аэрокосмическое агентство Азербайджана

Atiśa

Bible society

Lahti L-39

Kill Me Baby

Audit Bureau of Circulations (UK)

Resolusi 1392 Dewan Keamanan Perserikatan Bangsa-Bangsa