PROFILPELAJAR.COM

Луціанові

Lutjanus quinquelineatus, Тайвань

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Підклас:	Новопері (Neopterygii)
Інфраклас:	Костисті риби (Teleostei)
Надряд:	Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд:	Окунеподібні (Perciformes)
Підряд:	Окуневидні (Percoidei)
Родина:	Lutjanidae T. N. Gill, 1861^[1]

Роди

Aphareus
Aprion
Apsilus
Etelis
Hemilutjanus
Hoplopagrus
Lipocheilus
Lutjanus
Macolor
Ocyurus
Paracaesio
Pinjalo
Pristipomoides
Randallichthys
Rhomboplites
Symphorus

Посилання

Вікісховище:	Lutjanidae
Віківиди:	Lutjanidae
EOL:	5294
ITIS:	168845
NCBI:	30850
Fossilworks:	266302

Луціанові^[2] (Lutjanidae) — родина окунеподібних риб. Поширені в коралових рифах Світового океану.

Опис

Мають довгасте, трохи стиснуте з боків тіло. Спинний плавець один, з добре вираженою колючою й м'якою частинами, розділеними звичайно неглибокою виїмкою. У спинному плавці 10-12 колючих променів, в анальному плавці — 3 сильні колючки й 7-14 м'яких променів. Колючки спинного й анального плавців можуть убиратися в борозенки. На щелепах розташовані гострі довгі зуби в передній частині й закруглені, жувальні — у задній частині. На лемеші й піднебінних костях перебувають дрібні волосоподібні зуби. Передкришка в луцианових зазубрена або гладка.

Поведінка

Родина містить 16 родів і близько 115 видів морських тропічних риб, що населяють тропічну зону Атлантичного, Тихого й Індійського океанів, багато хто з яких мають важливе промислове значення. Lutjanidae живуть переважно уздовж берегів, серед рифів і скель. У більших кількостях зустрічаються вони в заростях підводної рослинності й коралів. Деякі види можуть утворювати скупчення також і на рівних площадках.

Значення

Саме вони звичайно виловлюються траловим промислом. Найбільша кількість Lutjanidae добувається в західній частині Атлантичного океану, де вони є традиційними об’єктами лову в деяких латиноамериканських країнах (Куба, Венесуела, Мексика й ін.).

Систематика

Родина включає 110 видів у 17 родах:^[3]

підродина Apsilinae Johnson, 1980
- рід Apsilus Valenciennes, 1830
- рід Lipocheilus Anderson, Talwar & Johnson, 1977
- рід Paracaesio Bleeker, 1875
- рід Parapristipomoides Kami, 1963
підродина Etelinae Gill, 1893
- рід Aphareus Cuvier, 1870
- рід Aprion Valenciennes, 1830
- рід Etelis Cuvier, 1828
- рід Pristipomoides Bleeker, 2020
- рід Randallichthys Anderson, Kami & Johnson, 1977
підродина Lutjaninae Gill, 1861
- рід Hoplopagrus Gill, 1861
- рід Lutjanus Bloch, 1790
- рід Macolor Bleeker, 1860
- рід Ocyurus Gill, 1862
- рід Pinjalo Bleeker, 1873
- рід Rhomboplites Gill, 1862
підродина Paradicichthyinae Whitley, 1930
- рід Symphorichthys Munro, 1967
- рід Symphorus Günther, 1872

Характеристика видів

Рід Луціан

Найбільш широке поширення має рід Луціан, або Парго, (Lutjanus), що нараховує 69 видів, з яких 45 живуть у водах Індійського й у південно-західній частині Тихого океану. Характерною ознакою роду є наявність луски на підставах спинного й анального плавців. Дуже добре розвинені зуби на сошнику й піднебінних костях. Рот великий, висувний. Рило звичайно трохи витягнуте, подовжене. У фарбуванні звичайні червоні тони.

Особливо багато представлені луціани в західній частині Тихого океану, де, наприклад у Філіппінських островів, зустрічається понад 30 видів. Настільки ж численні вони в Індійському океані, головним чином у водах Індії й Індокитаю. Багато видів живе й у берегів Австралії, особливо в районі Великого Бар'єрного рифа. На сході Тихого океану, у берегів Мексики й Еквадору зустрічається 7-8 видів; зовсім немає луціанів у водах Гавайських островів. У західній частині Атлантичного океану, від Філадельфії до Бразилії, у Мексиканській затоці й у Карибському морі зустрічається 11 видів роду луціанів, а на сході, у Західної Африки, 5 видів, причому два з них — кахи (Lutianus apodus) і сірий луціан (L. griseus) зустрічаються як на заході, так і на сході.

Усюди луціани високо цінуються як промислові риби. Деякі види досягають 80-100 см довжини й 10-25 кг (і навіть 50 кг) ваги. Такі, наприклад, парго, червоний і сірий луціани (L. analis, L. aya, L. griseus) і ін. у Мексиканській затоці, бурий луциан (L. eutactus) Західної Африки, темнобровий і червоний луціани (L. sanguineus, L. argentimaculatus) у берегів Індії й т.д. Але й більше дрібні види, до 30-40 см довжини, місцями утворять скупчення і є важливими промисловими рибами. Такі, наприклад, біахайба, або червонохвостий луціан (L. synagris), на Кубі, смугастий і малабарський луціани (L. lineolatus, L. malabaricus) у берегів Індії й ін.

Більшість луціанів тримаються в заростях коралів, біля мангрових заростей, серед скель, полюючи тут за рибою, що становить основну їхню їжу.

Рабірубія

Також до родини відноситься дуже гарна промислова риба Куби — рабірубія, або кубинський жовтохвіст (Ocyurus chrysurus). Спина в рабірубії рожева з фіолетовим відтінком, з яскраво-жовтими цятками. Від рила через око й до кінця тіла уздовж середини боків іде широка жовта смуга, хвостовий плавець яскраво-жовтий. Рабірубія харчується головним чином рибою, менше креветками, крабами й молюсками. Досягає довжини 27-30 см. Рабірубія – коштовна й важлива промислова риба.

Апріон і Гострозуб

Крім луціанів, в Індійському й Тихому океанах поширені Апріони (рід Aprion, один вид A. virescens) і близькі до них гострозуби (Pristipomoides). Підстави спинного й анального плавців у них не покриті лускою, останні промені цих плавців подовжені. Це риби із прогонистим тілом, що живуть не тільки в дна, але й у товщі води. Вони досягають довжини 1 м. Косяки апріонів дуже часто зустрічаються на рівних ділянках шельфу, іноді в товщі води, де вони активно полюють на дрібних риб, креветок і головоногих молюсків. Особливе значення в харчуванні їх мають численні види анчоусів, що живуть в Індійському океані.

Цезіо

Родина Lutjanidae містить у собі також невеликих, до 25-28 см, пелагічних риб, що ставляться до роду Цезио (Caesio). Вони відрізняються прогонистою торпедовидною формою тіла, розташуванням луски горизонтальними рядами, дрібними зубами на щелепах. Цезіо живуть в Індійському океані й у західній частині Тихого океану, ведуть стадний спосіб життя, віддаючи перевагу районам коралових рифів і заростей підводної рослинності. Яскраве забарвлення дозволяє їм ховатися від численних хижаків, що живуть у тих же заростях. Харчуються цезіо дрібною рибою й ракоподібними.

Література

↑ Richard van der Laan; William N. Eschmeyer & Ronald Fricke (2014). Family-group names of Recent fishes. Zootaxa. 3882 (2): 001—230. doi:10.11646/zootaxa.3882.1.1. PMID 25543675.
↑ Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
↑ J. S. Nelson; T. C. Grande; M. V. H. Wilson (2016). Fishes of the World (вид. 5th). Wiley. с. 457—458. ISBN 978-1-118-34233-6. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 14 липня 2023.

Джерела

Froese R., Pauly D. (eds.) (2006). Родина Lutjanidae на FishBase. Версія за Січень 2006 року.
Paulin, Chris D (1990) «Pagrus auratus, a new combination for the species known as „snapper“ in Australasian waters (Pisces: Sparidae)»^{[недоступне посилання з липня 2019]} New Zealand Journal of Marine and Freshwater Research, 24: 259–265.