PROFILPELAJAR.COM

село Лук
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Вараський район
Тер. громада	Володимирецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA56020050130034792
Основні дані
Засноване	1670
Населення	383
Площа	30,04 км²
Густота населення	12,75 осіб/км²
Поштовий індекс	34330
Телефонний код	+380 3634
Географічні дані
Географічні координати	51°36′42″ пн. ш. 26°02′47″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	153 м
Водойми	річки: Стубла, Стир
Місцева влада
Адреса ради	34300, Рівненська обл., Вараський р-н, селище Володимирець, вул. Повстанців, 21
Карта
	Лук
	Лук
Мапа

Луко́ — село в Україні, у Володимирецькій селищній громаді Вараського району Рівненської області. Населення становить 383 осіб.

Географія

Село розташоване між річками Стубла та Стир.

Історія

У 1906 році село Лука Володимирецької волості Луцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 125 верст, від волості 25. Дворів 71, мешканців 457^[1].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Володимирецької селищної громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Володимирецького району, село увійшло до складу Вараського району^[3].

Населення

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 381 особа^[4]. 100 % населення вказали своєї рідною мовою українську мову^[5].

Відомі люди

Лютко Борис Якович — у 1937 році закінчив 7 класів. З 1 січня 1943 року по 14 лютого 1944 року був учасником партизанського руху в Україні у загоні ім. Шевченка з'єднання генерал-майора Бегми. 24 квітня 1944 року був призваний до лав Армії. З квітня по вересень 1944 року служив у стрілецькому полку курсантом, командиром відділення — з вересня 1944 року по травень 1945 року. 2 квітня 1945 року був важко поранений в ногу. Після лікування з травня по листопад 1945 року служив шофером у автополку, а з листопада 1945 року по березень 1947 року — командиром відділення батальйону зв'язку. Демобілізувавшись, працював у колгоспі ім. Шевченка робітником осушувальних систем, бригадиром рільничої бригади, колгоспним лісником. Одружився, виховав шестеро дітей. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та орденом Слави третього ступеня.