У 1941 році з акторів, евакуйованих з різних областей України, для обслуговування Закавказького фронту, Чорноморського флоту, був організований театр в місті Харкові. Засновниками театру по праву вважаються його перший художній керівник заслужений артист України В. С. Довбищенко та режисер О. Я. Громов. З іменами цих режисерів пов'язане творче становлення колективу, збагачення репертуару виставами за п'єсами української класичної драматургії: «Украдене щастя» І. Франка, «Наймичка» І. Тобілевича, «Маруся Богуславка» М. Старицького, а також опер «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. «Наталка Полтавка» М. Лисенка та інших. Керував творчим колективом театру з дня його заснування досвідчений режисер і актор О. Я. Громов, першим директором був О. І. Сичевський.
В листопаді 1943 року в творчий склад цього театру ввійшла група українських акторів з Вінниці і Запоріжжя. Театр отримав назву Харківський український театр музичної комедії. Він став базою для утворення Луганського українського музично-драматичного театру.
В травні 1944 року театр був направлений з евакуації в місто Луганськ і за рішенням Всесоюзного комітету мистецтв перейменований в Луганський український музично-драматичний театр. Перший післявоєнний сезон театр відкрив у Луганську восени 1944 року виставою «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» за М. Старицьким на сцені Палацу імені Леніна.
В 1947 році театру було присвоєно ім'я О. М. Островського. Розміщувався у приміщенні на вул. Пушкіна. Головним режисером призначено М. Макаренко
В березні 1951 року театр очолив відомий майстер української сцени, заслужений артист УРСР Р. Д. Єфименко.
В 1958 році посаду головного режисера займає А. В. Бондаренко, на якій він перебував до 31 грудня 1962 року.
На початку 1960-х в житті театру наступили дуже важкі часи, коли стояло питання про його існування взагалі. В результаті русифікаторської політики, що проводилася в Україні, театр ліквідували, залишивши вчетверо скорочену трупу з 1З чоловік.
Згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 грудня (№ 1393) з 1 січня1963 року український музично-драматичний театр ім. О. М. Островського і російський драматичний театр були об'єднані в єдиний Луганський обласний драматичний театр з двома трупами: російською і українською. Двадцять сім років в Луганську існував об'єднаний театр з двома трупами.
З березня 1988 р. до 2014 р. посаду головного режисера обіймав заслужений діяч мистецтв України Володимир Московченко. Його прем'єрна вистава «Безталання» І. Карпенка-Карого (1988 р.) стала для режисера перепусткою до багаторічної плідної праці в стінах театру.
Лише в 1990 році обласний український музично-драматичний театр знову став самостійним. Беручи до уваги клопотання обласного управління культури, колективу об'єднаного театру, громадськості міста, з метою докорінних змін в організації театральної справи в області, а також, в зв'язку з необхідністю посилення пропаганди української національної культури і мови, виконком обласної Ради народних депутатів вирішив реорганізувати Луганський обласний музично-драматичний театр в два самостійні театри (рішення виконкому обласної Ради народних депутатів від 18.07.90р. № 15). 1 лютого 1990 р. на базі української і російської труп були створені: Луганський обласний український музично-драматичний театр та Луганський обласний російський драматичний театр.
З 1999 року театр працює в новому, реконструйованому приміщенні по вулиці Оборонній, 11.
Наш театр має легендарну історію. Його було створено 15 червня 1941 року. Театр жодного разу не грав вистави російською. І не тому, що ми не любимо російську мову. Просто вважаємо, що треба берегти українську культуру. (художній керівник театру Михайло Голубович, інтерв'ю газеті «Експрес», листопад 2009)
У зв'язку з російською окупацією Луганська, у грудні 2014 року театр було евакуйовано до міста Сєвєродонецьк. Йому було надане приміщення Сєвєродонецького міського театру драми. Проте не вдалося евакуювати матеріально-технічну базу, а велика частина колективу залишилася працювати в Луганську, тому для заміщення вакансій було оголошено великий конкурс.[1].
Першим режисером театру після евакуації став Григорій Богомаз-Бабій, який переїхав у Сєвєродонецьк з Дніпра на початку 2015.[2]. Вже у травні 2015 театр дав виставу «Наша кухня» за п'єсою Асі Котляр, трупа театру складалась з трьох актрис.[3].
У жовтні 2015 р. на посаду директора призначено Сергія Дорофєєва, під його керівництвом театр спрямував вектор своєї діяльності на подальший розвиток, а не тільки на виживання у надзвичайно складних умовах (відсутність власної сцени, матеріально-технічної бази, професійних кадрів, репертуару тощо). Вже в кінці 75-го театрального сезону колектив театру зміг вивести свою діяльність на якісно вищий рівень. В цей час загальна кількість працівників налічує близько 100 осіб, з яких 50 % належать до художньо-артистичного складу, в репертуарі театру налічувалося 8 вистав.
Перші гастролі переміщеного театру відбулися в березні 2016 року в м. Києві, де під час культурно-мистецької акції «Нескорена Луганщина», на сцені Національного академічного театру ім. І. Франка театр презентував дві вистави.
В лютому 2016 р. до театру повертається заслужений діяч мистецтв України Володимир Московченко, який обійматиме посади художнього керівника (до 2019 року) та головного режисера театру (з 2019 р. до квітня 2020 р.).
У 2016 році актрисам театру Ользі Яковенко та Наталії Карчковій було присвоєно почесні звання «Заслужений артист України».
З кінця 2017 року театр починає приймати глядачів у власній будівлі, після капітального ремонту будівлі колишнього Сєвєродонецького театру драми за адресою м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 21.
Весною 2022 приміщення театру було зруйновоно російскими окупантами.[4] В липні цього ж року театр тимчасово переїхав до будівлі Сумського національного академічного театру драми та комедії імені М. С. Щепкіна[5], а 12 серпня театр дав першу виставу в Сумах.[6] Директором - художнім керівником призначено Олександра Гришкова, останні 8 років в м. Сєвєродонецьку він працював в театрі на посаді заступника директора - художнього керівника.
,_21.jpg)
