Лоанґо, або Королівство Лоанґо — ранньодержавне утворення народу вілі, яке склалось не пізніше XVI ст. на західному узбережжі Екваторіальної Африки, від гирла річки Квілу (річка)[en] до річки Лоеме (на території сучасного Конго).
Історія
Королівство Лоанґо з'явилося у XIV столітті, у якості частини Королівства Конго. Між 1512 та 1570 роками від Королівства Конго відокремився народ фіоте[en], який населяв територію Лоанґо. Наприкінці XVI століття Лоанґо вибороло незалежність від Королівства Конго. У XVIII столітті держава була торгівельним та економічним центром Західної і Центральної Африки.
Священною столицею Лоанґо було велике селище Буалі (або Мбанза-Лоанґо[en]), де розташовувалася резиденція нтіну, або малоанґо (верховного правителя). До смерті 1766 року Н'Ґангуе М'Вумбе панувала абсолютна монархія. З кінця XVIII ст. точилася боротьба між кланами Нката і Конді. В цей час за наказом Н'Ґангуе М'Вумбе Ніамбі розбудовується портове місто Діоссо[en]. Близько 1840 року перемогу у міжклановій боротьбі за владу здобув клан Нката.
