Лазуренко Степан Савич
Штабскапітан  Полковник
Степан Лазуренко
Загальна інформація
Народження	28 грудня 1892(1892-12-28) м. Гадяч, нині Полтавська область, Україна
Смерть	27 лютого 1969(1969-02-27) (76 років) Детройт, штат Мічиган,  США
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна Бій під Крутами бої з більшовиками на північно-східному кордоні бої на Полтавщині Бій за станцію Лозова
Нагороди та відзнаки

Лазуренко Степан Савич (28 грудня 1892, м. Гадяч, нині Полтавська область, Україна — 27 лютого 1969, Детройт, США) — військовий діяч, полковник Армії УНР (в еміграції).

Народився в козацькій родині. Закінчив Гадяцьку гімназію. Деякий час навчався на учительських курсах губернського земства в Полтаві. З початком Першої світової війни добровольцем пішов на фронт. Після кількамісячного навчання в офіцерській школі в Петергофі перебував на передовій. Воював на Південно-Західному фронті. За виявлені в боях хоробрість і відвагу нагороджений золотою зброєю і Георгіївським хрестом. Лютневу революцію штабс-капітан С. Лазуренко зустрів у Саратові, де перебував у відрядженні.

Повернувшись до України, взяв активну участь у творенні національного війська. Був одним із засновників Богданівського полку (травень 1917 р.). Після розформування частини служив курінним у Дорошенківському полку Запорозької дивізії. Бився з червоними військами під Крутами^{[джерело?]}. В березні 1918 р. брав участь в боях проти більшовиків на території Полтавщини. Після того, як у Полтаві Запорозька дивізія була розгорнута в корпус, а Богданівський курінь — в полк, командував другим куренем богданівців. Взимку 1918–1919 рр. захищав від більшовиків північно-східні рубежі України. Вирвавшись із оточення біля Лозової, провів поріділі частини через місцевості, контрольовані махновцями, на Правобережжя Дніпра. У 1919 р. очолив Богданівський полк, воював проти білогвардійців і червоних. Внаслідок виснажливих переходів двічі захворював на тиф. У листопаді 1919 р., при відході Українського війська за Збруч, був залишений у лікарні м. Ярмолинці з обмороженими ногами, у тифозній гарячці. Дивом виживши, якийсь час переховувався, а потім виїхав за кордон. Мешкав у Чехословаччині й Німеччині. В 1950 р. перебрався до США. Брав активну участь у громадському житті української діаспори, співробітничав з часописами «Тризуб», «Прометей». Залишив спогади про рідний Богданівський полк, зустрічі й розмови з Симоном Петлюрою («Тризуб», 1962–1967 pp.). Останній притулок знайшов на відомому українському цвинтарі Саут-Баунд-Брук поблизу Нью-Йорка.

Дружина — Зінаїда (народилася в Новогеоргіївську)^[1]. Син Сергій живе в Детройті. В серпні 1995 р. із донькою Ольгою відвідав батьківський край.

У місті Полтава вулицю Агітаційну перейменували на вулицю Полковника Степана Лазуренка.^[2]

У місті Гадяч вулицю Духова перейменували на вулицю Степана Лазуренка.^[3]

У місті Дніпро провулок Желваківського перейменували на провулок Полковника Лазуренка.

• Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). — С. 67.
• Дубина М. Син полтавської землі // Літературна Україна. — 2011. — 25 серпня. — С. 12.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Енциклопедія Української Діяспори: [у 7 т.] / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 2009. — Т. 1 : Сполучені Штати Америки. Книга 2. С. 5.

• Історія Полтави/Степан Лазуренко [Архівовано 26 грудня 2012 у Wayback Machine.]
• Хто був і є у місті Гадяч [Архівовано 18 травня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.