Курт Цайцлер (нім. Kurt Zeitzler) (9 вересня 1895 — 25 вересня 1963) — німецький генерал. В 1941 начальник штабу групи армій «D», з 24 вересня 1942 року — начальник штабу сухопутних військ. За поразки на Східному фронті знятий з посади у 1944 році.
Біографія
Син священика. З 1914 року служив в армії. Учасник Першої світової війни, під час якої командував піхотним батальйоном. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері.
Початок Другої світової війни зустрів на посаді начальника штабу 22-го армійського корпусу.
Під час Французької і Балканської кампаній, а також німецько-радянської війни — начальник штабу 1-ї танкової армії і групи армій «А».
У 1942 році кілька місяців служив у Франції, в серпні брав участь у відбитті союзного десанту в битві за Дьєпп.
24 вересня того ж року призначений Гітлером начальником генерального штабу сухопутних військ (ОКГ), замінивши на цій посаді Франца Гальдера. Безуспішно намагався врятувати залишки оточеної в Сталінграді 6-ї армії, однак його зусилля не увінчалися успіхом через розбіжності з Гітлером.
Брав участь в розробці планів операції «Цитадель», що закінчилася поразкою німецьких військ на Курській дузі.
Залишався на посаді начальника штабу ОКГ до липня 1944 року, коли був знятий з посади через чергові розбіжності з Гітлером.
«На початку липня 1944 року, незабаром після розгрому німецьких армій в верхів'ях Дніпра, Цайцлер попросив Гітлера про особисту зустріч і став наполягати на виведенні північної групи армій з Прибалтійських республік, перш ніж вони будуть оточені. Гітлер відмовився, почалась галаслива сварка. Оскільки його відставка вже кілька разів відкидалася, Цайцлер виглядав хворим, що давало йому можливість зняти з себе відповідальність, вантаж якої він категорично не бажав нести. Гітлер не залишився в боргу: він позбавив Цайцлера всіх привілеїв, які дає звання, після чого віддав принизливий наказ звільнити непокірного генерала з армії без права носіння форми.»[1]
Нагороди
Література
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945. — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-811-81408-7.
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin 1930, S. 146.
- Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 803, ISBN 978-3-938845-17-2
Примітки
- ↑ ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА --[ Военная история ]-- Лиддел Харт Б. Г. Битвы Третьего рейха. Воспоминания высших чинов генералитета нацистской Германии. militera.lib.ru. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.