Колібрі-герцог південний

Колібрі-герцог південний
Самець південного колібрі-герцога
Самець південного колібрі-герцога
Самиця південного колібрі-герцога
Самиця південного колібрі-герцога
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Колібрині (Trochilinae)
Триба: Lampornithini
Рід: Колібрі-герцог (Eugenes)
Вид: Колібрі-герцог південний
Біноміальна назва
Eugenes spectabilis
(Lawrence, 1867)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Heliomaster spectabilis
Eugenes fulgens spectabilis
Посилання
Вікісховище: Eugenes spectabilis
Віківиди: Eugenes spectabilis
EOL: 47042766
ITIS: 693752
МСОП: 216559150
NCBI: 2744928

Колі́брі-герцог південний[2] (Eugenes spectabilis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Мешкає в Коста-Риці і Панамі. Раніше вважався конспецифічним з північним колібрі-герцогом[4][5].

Опис

Самець південного колібрі-герцога
Самець південного колібрі-герцога

Довжина птаха становить 13 см, самці важать 10 г, самиці 8,5 г. Голова чорнувата з темно-зеленим відблиском, за очима невеликі білі плямки, на тімені фіолетово-синя або пурпурова пляма з металевим відблиском. Верхня частина спини чорнувата, решта спини і хвіст бронзово-зелені або золотисто-зелені, стернові пера мають сіруваті кінчики. Підборіддя і горла синьо-зелені з металевим відблиском, груди і живіт темно-бронзово-зелені, живіт бурувато-сірий. Нижні покривні пера хвоста тьмяно-бронзово-зелені з блідо-охристими краями. Дзьоб довгий, прямий, чорний.

У самиць райдужні плями на тімені і горлі відсутні. Верхня частина тіла у них тьмяна, темно-зелена, обличчя чорнувате. Дві центральні пари стернових пер тьмяні, темно-зелені, три крайні пари стернових пер бронзово-зелені з чорною смугою на кінці і коричнювато-сірими кінчиками. Горло коричнювато-сіре, пера на ньому мають охристі кінчики, боки темно-зелені, груди і живіт і нижні покривні пера хвоста тьмяно-коричнювато-сірі з тьмяно-зеленим відтінком. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак нижня частина тіла у них більш бура, поцяткована охристим лускоподібним візерунком, пера на верхній частині тіла у них мають охристі краї.

Поширення і екологія

Південні колібрі-герцоги мешкають в горах Кордильєра-Сентраль[en] і Кордильєра-де-Таламанка в Коста-Риці і в горах масиву Бару в провінції Чирикі на заході Панами. Вони живуть в гірських дубових лісах, у вологих гірських тропічних лісах, на узліссях і галявинах. В Коста-Риці вони зустрічаються на висоті понад 2000 м над рівнем моря, переважно на висоті понад 2500 м над рівнем моря, в Панамі на висоті від 2000 до 2400 м над рівнем моря.

Південні колібрі-герцоги живляться нектаром квітучих рослин, а також дрібними безхребетними, яких ловлять в польоті або збирають з рослинності. Самці захищають кормові території в нижньому ярусі ліску, іноді шукають нектар в кронах дерев. Самиці шукають нектар, переміщуючись за певним маршрутом. Сезон розмноження в Коста-Риці триває з листопада по березень. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинного пуху і рослинних волокон, покривається зовні мохом і лишайником, прикріплюється бамбукового стебла на висоті від 1,5 до 3 м над землею. Пташенята покидають гніздо через 25 днів після вилуплення.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Eugenes spectabilis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 жовтня 2022
  2. ↑ Eugenes spectabilis у базі Avibase.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 жовтня 2022.
  4. ↑ S.C. Renner & K.-L. Schuchmann. Biogeography, geographical variation, and taxonomy of the hummingbird genera Eugenes Gould, 1856, Sternoclyta Gould, 1858, and Hylonympha Gould, 1873 (Aves: Trochilidae). „Ornithologischer Anzeiger”. 43, ss. 103–114, 2004. 
  5. ↑ L.E. Zamudio-Beltrán & B.E. Hernández-Baños. A multilocus analysis provides evidence for more than one species within Eugenes fulgens (Aves: Trochilidae). „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 90, ss. 80–84, 2015. doi:10.1016/j.ympev.2015.04.024. 
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.