У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:
Козин.
Кози́н — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 391 осіб. Село поділяється на дві частини, перша розташована на півдні від автошляху М19, друга — безпосередньо вздовж цієї дороги.
Інфраструктура
У селі діють:
- Школа І-го ступеня (1-4 класи)
- Дитячий садок «Казка»
- Фельдшерсько-акушерський пункт
- Клуб
- Понад трасою знаходиться заправка з магазином
Географія
Сусідні села довкола Козина:
Історія
Село Козин в давнину мало назву Козин Став.
Вперше згадується у 1570 році, коли його володарем був князь Роман Санґушко (було 8 селянських садиб).
У 1606 році Козин Став належав князю Павлу Григоровичу Друцькому–Любецькому.
Внаслідок 3-го поділу Речі Посполитої 1795 року Козин увійшов до складу Російської імперії
У XVIII-XIX століттях власниками Козина були: К.Вороницький, Андрушвевич, Вилебицький, Криштанович, Болистовський.
Довкола Козина та сусідніх сіл до XIX століття були ліси, але німецькі та чеські колоністи їх вирубали і з того часу селянам доводилося купувати дерево для будівництва та утоплення житла.
Відомо, що у селі колись була церква і вона мала свою землю, але у малій кількості. У 1779 році козинський церковний прихід увійшов до руденського приходу. Скоріше за все церковне начиння було передано до Рудки, а церкву розібрали, тому що у 1806 році її вже точно не було.
Під час Франко-російської війни 1812 року неподалік села відбулася битва між російськими та французькими військами.
У 1894 році в Козині було 23 двори(Це лише ті двори, що належали приходу церкви в Рудці-Козинській).
В результаті Ризького миру Козин, як і вся Західна Україна ввійшов у склад Польської республіки.
Друга світова війна
Війна у селі почалася у вересні 1939 року коли Німеччина напала на Польщу. Були козинці, які служили у польських військах, наприклад — Степанюк Іван Констянстинович(1916—1939). В кінці вересня на Польщу напав і Радянський союз. З 1939 по 1941 рік село було у складі Радянського Союзу.
Під час німецько-радянської війни в боях загинуло 15 козинців. В пам'ять про загиблих було збудовано пам'ятник і вибито їхні імена:
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 335 осіб, з яких 142 чоловіки та 193 жінки.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 391 особа.[7]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
Відомі люди
- Роман Санґушко(1537-1571) — перший власник Козина, житомирський староста(1557-1571), брацлавський воєвода(1566-1571), польний гетьман Великого князівства Литовського(1567-1571), князь.
- Павло Григорович Друцький–Любецький(?-після 1638) — власник Козина у 1606 році, луцький гродський суддя(1616-1627), луцький підстароста(1630—1638).
- Флор Кульчицький — був священником у козинській церкві у 1776 році.
- Кришта(но)(ше)вич — був священником у козинській церкві у 1794 році.
- Епістимія Мазунова(Жила у XIX столітті) — Жителька села Козин. Купила за 40 рублів мідний позолочений хрест і подарувала церкві в Рудці.
- Яків Павлюк(Жив у XIX столітті) — Житель села Козин. Подарував значну суму церкві в Рудці.
Галерея
-
-
Дошка пошани - Найкращі люди села
-
Клуб
-
Пам'ятник загиблим у
ДСВ(
1941-
1945) односельчанам
-
Дитячий садок "Казка"
-
Козинська школа І-го ступення
-
Недіючий магазин
-
Дорога з
Козина на
Рудку-Козинську
-
Вулиця Миру
-
Фельдшерсько-акушерський пункт
-
Вулиця Жовтнева(Дорога на кладовище)
-
Дорога що з'єднує дві частини Козина(йде повз кладовище)
-
Вулиця Ковельська(
Автошлях М 19)
Примітки
Посилання