Вожді клану Кінкейд походять від кількох стародавніх сімей — графів (ерлів) Леннокс (шотл. — Lennox), Галбрайх (шотл. — Galbraith), Грагем (шотл. — Grahame) та Комин (шотл. — Comyn) — лордів Баденох. Назва клану Кінкейд має територіальне походження. Територія, де цей клан утворився називалась Кінкейд. Слово має кельтське походження: в гельській мові є слово ceanncadha — кеннкада — крутий схил. Ще один варіант перекладу — вождь скелі. Є ще версія, що означає «вождь битви» — ця версія посилається на історію клану.
Одна з перших згадок про клан Кінкейд датується 1238 роком. Тоді король Шотландії Олександр II передав в користування землі клану Кінкейд Малдоуену — III ерлу Леннокса. У тому ж році ерл Леннокс передав для користування ці землі серу Вільяму Гелбрайту — вождю клана Гелбрайт. Головним замком Гелбрайта був спочатку замок Крайгмадді (шотл. — Craigmaddie). Але коли рід по чоловічій лінії урвався, власність розділили між трьома сестрами. Одна із сестер вийшла заміж за Логана у 1280 році і вони отримали землі клану Кінкейд на користування (в оренду) від IV ерла Леннокса. Нащадки потім змінили своє прізвище по назві території — Кінкейд. Їх землі — це 30 000 акрів від річки Кельвін до річки Глазерт.
Клан Кінкейд і війна за незалежність Шотландії
Клан Кінкейд чинив спротив англійським загарбникам — війським англійського короля Едуарда І — один з провідників клану хоробро і успішно захищав Единбурзький замок у 1296 році. Лайрд Кінкейд потім обіймав посаду каштеляна Единбурзького замку до 1314 року. У подяку за героїзм король Шотландії Роберт І Брюс подарував клану Кінкейд право зображати цей замок на своєму гербі.
XVI століття
Клан Кінкейд збільшив свої земельні володіння — на схід. Володіння тепер включали ще й замок Крайглокхарт (шотл. — Craiglockhart), Единбург, Бантаскін біля Фалкірк, Замок Чорноти біля Лінлітгау, що нині є передмістям Единбургу. Едвард Кінкейд був у 1521 році шерифом Единбургу. Девід Кінкейд з Койттіса був у 1542 році констеблем Единбургського замку.
Малколм Кінкейд втатив ліву руку під час сутички з кланом Стірлінг у 1563 році (війна між кланами). Але потім він бере участь у війні з кланом Леннокс з Вудхеда (війна через спадщину, яку клани не поділили) у 1570-тих роках. Малколм Кінкейд був вбитий у 1581 році в Стірлінг Гловат. Ворожнеча з кланом Леннокс коментується істориками як результат сімейних конфліктів і шлюбів. Сімейні конфлікти мали фатальні наслідки у 1600 році, коли Джон Кінкейд з Варрістона був вбитий коханцем його дружини за її наказом. За це дружина Джона була засуджена і скарана на смерть, а її коханця «зламали на колесі».
Кінкейд з Охінреоку поріднився шлюбом з Б'юкененами з Карбета, а ще один Кінкейд заснував гілку клану в Ершірі. Ще одна гілка клану Кінкейд отримала у володіння землі в Бантаскін, що в Стеррлінгширі.
XVII століття
Під час громадянської війни на Британських островах у XVII столітті клан Кінкейд воював на стороні роялістів. Як роялісти вони постраждали від нової влади і багато хто з Кінкейдів мусив тікати з Шотландію в Америку.
XVIII століття
Під час повстання якобітів у 1715 році клан Кінкейд підтримує Стюартів, що були у вигнанні. Девід Кінкейд побоюючись негативних наслідків для себе покинув Шотландію і оселився в Америці — в Вірджинії. Під час виступу якобітів у 1745 році серед якобітів був Олександр Кінкейд — тодішній лорд-мер Единбургу, клан вів бої в битві під Куллоден. Кінкейди потрапили в полон, але зуміли втекти, на кораблі дісталися до Америки і теж осіли в Вірджинії.
Основна лінія Кінкейдів поріднилася з кланом Леннокс (з якими колись ворогували) наприкінці XVIII століття. Протягом наступних 200 років ці клани складали єдиний клан, але потім знову роз'єдналися.
XIX — XX століття
Джон Кинкейд у 1808 році зареєстрував свій герб, але у 1833 році клан обєднався з кланок Леннокс, тоді його син Джон зареєстрував герб і прізвище як Кінкейд-Леннокс. Цей клан пізніше називали Перет- Кінкейд-Леннокс, але у 1959 році клан відмовився від такого написання і відновили свою назву як Леннокс з Ленноксай Вудхед. Клан Кінкейд підновив свою назву бічною гілкою клану у 1960 році, коли лорд Лайон передав герб і права Елвіну Сесілю Кінкейду з Кінкейда.
Алвін Сесіл Кінкейд з Кінкейд помер 3 вересня 1983, і йому успадковувла його племінниця, Гізер Вероніка Перет Кінкейд Леннокс, яка потім стала леді Гізер Вероніка Кінкейд з Кінкейду. Леді Гізер Вероніка Кінкейд з Кінкейду народилася в Глазго, Шотландія 10 березня 1918, була єдиною дитиною Вільяма Мандевіль Перет Кінкейд-Леннокс та Єви Сент-Клер Дональд. Вона була двічі одружена, перший раз з лейтенантом Денісом Артуром Гавкером Горнеллом і вдруге з Вільямом Генрі Алленом Галом Едгіллом. Її єдиний син — Деніс Перет Горнелл, успадковував титул вождя в клані Леннокс і став Денісом Перет Горнелл Леннокс. Леді Гізер Вероніка Кінкейд з Кінкейд померла 2 серпня 1999 в Шропширі, Англія. Леді Гізер Вероніка Кінкейд з Кінкейд успадкувала її внучка — Арабелла Джейн Горнелл Леннокс. Вона отримала герб 26 січня 2001 і прийняла ім'я Арабелла Джейн Кінкейд з Кінкейд. Вона одружена з Гілесом Вівіаном Інглісом-Джонсом і у них четверо дітей. Арабелла Джейн Кінкейд з Кінкейд головує в організації клану Кінкей, що базується в Сполучених Штатах.
Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 186–187.
Public Register of all Arms and Bearings in Scotland. Edinburgh: Lord Lyon Office, 1677-. Volume 2: page 23
Public Register of all Arms and Bearings in Scotland. Edinburgh: Lord Lyon Office, 1677-. Volume 3: page 94.
Public Register of all Arms and Bearings in Scotland. Edinburgh: Lord Lyon Office, 1677-. Volume 43: page 86.
The modern creation of Kincaid as a Scottish Gaelic clan". Kyncades.org. Retrieved 2012-02-17.
Public Register of all Arms and Bearings in Scotland. Edinburgh: Lord Lyon Office, 1677-. Volume 67: page 115.
Public Register of all Arms and Bearings in Scotland. Edinburgh: Lord Lyon Office, 1677-. Volume 82: page 85.
New project looks into the history of Lennox Castle — Local Headlines". Kirkintilloch Herald. 17 February 2012. Retrieved 2012-02-17.
