Платон Карпінський (8 січня 1873, Красне — 22 квітня 1937 (або 19 квітня 1937^[1]), Острівець) — галицький український священникУГКЦ, богослов, філософ, душпастир, проповідник, громадський діяч член НТШ.

Народився 8 січня 1873 року в містечку Красному.

Закінчив Бережанську гімназію. Студіював у Львові філософію і богослов'я. Висвячений на одруженого священника в 1898 році.

Душпастирював на Бережанщині і Теребовлянщині, зокрема, сотрудник на парафіях в селах Дарахів (1898–1899), Кобиловолоки (1899–1901), Струсів (1901–1904); адміністратор в с. Вербів (1904–1905), парох в с. Дичків (1905–1913) та в с. Острівець (1913–1937)^[1].

Делегат Української Національної Ради ЗУНР, представляв Теребовлянський повіт.^[2]

Проводив велику проповідницьку діяльність та громадську роботу. Заснував кооперативи товариства «Сільський господар», понад 40 читалень товариства «Просвіта» в Підгаєцькому, Теребовлянському і Тернопільському повітах. Видав книгами свої проповіді, а також переклади проповідей з чеської мови.

Займався перекладами, зокрема, з сербської — «Герцеговінські оповідання» Светозара Чоровича, видано в Чернівцях 1911 року.

У 1920–1930-х роках був діяльним в УНДО.

• Гуцал П. З. Карпінський Платон Амандович [Архівовано 21 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — С. 391. — ISBN 978-966-02-6472-4.
• Кушнерик Г., Пиндус Б. Карпінський Платон // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 41. — ISBN 966-528-199-2.
• Павлишин О. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року).

• Національна бібліотека України [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.]