1692 Петро Іваненко (Петрик), кандидат на гетьманську булаву підтримуваний кримським ханом отримав дозвіл «гóрод осаджувати в Кардашині для солі, щоб сіль під його начальством була і щоб свавільні [козаки] до нього збиралися». А назва Кардашин, може бути, ще давніша - бо кардаш/кардаш-козаки себто "братські козаки" - це ще з часів Хмельниччини окреслення для дружніх кримським татарам козаків-українців.
В 1933 році громада села постраждала від Голодомору, число жертв - не менше 15 осіб[2].
З 1954 року село включено до Великокардашинської селищні ради.[3]
Станом на 2010-ті роки на території сільської ради функціонують 3 школи, 4 фельдшерсько-акушерські пункти, 3 бібліотеки, дитячий садок, сільський будинок культури, 3 відділення поштового зв'язку та 52 садових товариства. Діє Свято-Андріївський храм УПЦ МП.
Підйом води у селі розпочався у другій половині дня шостого червня. Вночі рівень води досяг дахів будинків. Мешканці рятувалися на других поверхах та дахах.[8] Частину людей вдалося зібрати місцевим жителям з допомогою човнів на одному з пагорбів села.
Дронами ЗСУ зкидували людям продукти харчування. [10]
Завдяки волонтерам та Збройним Силам України вдалося евакуювати частину населення на підконтрольну Україні територію. Заявки на евакуацію збирали волонтери, які наносили їх на електронну карту. Волонтери на човнах, маючи доступ до цієї карти, здійснювали евакуацію населення.[11]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1218 осіб, з яких 553 чоловіки та 665 жінок[12].
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932—1933 pp. в Україні. Херсонська область, стор. 325