PROFILPELAJAR.COM

Камілліанці
	Орден клириків - служителів хворих
Абревіатура	M.I., Min.Inf.
Церква	Римо-католицька церква
Засновник	Камілл де Лелліс
Заснування	1584
Утвердження	18 березня 1586 Сикстом V (21 вересня 1591 повторно затверджені наказом Григорієм XIV)
Сайт	http://www.camilliani.org/

Камілліанці, Орден регулярних кліриків — служителів хворих (лат. Ordo Clericorum Regularium Ministrantium Infirmis, MI) — чернечий орден Римсько-католицької церкви, заснований у 1584 році святим Каміллом де Леллісом у Римі.

Організація

У 2004 році орден налічував 1071 ченців, з них 677 — священники (у кінці 2005 — 1126 та 679 відповідно). Ордену належать 157 домів. Діяльність ордену спрямована виключно на медичну допомогу хворим та соціальну допомогу неблагополучним верствам населення. Камілліанці працюють при лікарнях (в тому числі у тих, що належать ордену), госпісах, притулках. Протягом історії камілліанці також надавали допомогу пораненим на полях битв. У Римі орденом заснований Міжнародний інститут пастирського богослов'я та охорони здоров'я. При ордені існує Камілліанська служба соціальної допомоги, що допомагає бездомним і незаможним. Одяг камілліанців чорного кольору з нашитим на нього червоним хрестом.

Св. Камілл де Лелліс в одежі монаха-камілліанця

Історія

Святий Камілл де Лелліс спочатку створив товариство допомоги хворим. Через два роки після заснування правила Товариства служіння хворим були затверджені папою римським Сикстом V, а в 1591 році папа Григорій XIV звів суспільство в статус чернечого ордену. Камілліанці поряд із трьома традиційними чернечими обітами давали четвертий — обіт служіння хворим. У тому ж році Камілл де Лелліс прийняв урочисті обіти разом з 25 колегами і став першим настоятелем ордена. Перші сто років брати ордена працювали лише в лікарнях Італії. Прославилися вони тим, що не відмовлялися доглядати навіть за хворими смертельно небезпечними хворобами під час епідемій. Камілліанці також доглядали за безнадійно хворими, намагаючись втішити їх і полегшити муки, що принесло їм народне прізвисько «батьки благої смерті». У 1614 році орден нараховував 299 ченців у 17 монастирях. У 1693 році була заснована провінція камілліанців у Іспанії, а в XVIII столітті їх діяльність поширилася на Новий Світ. У часи Наполеона камілліанці були заборонені, однак після його падіння діяльність ордена була відновлена. У XIX столітті камілліанці несли служіння майже у всіх країнах Європи, в Азії, Африці та Америці. Більше 200 камілліанцев загинули від заразних хвороб і куль на полях битв, де вони надавали допомогу пораненим.

Жіноча гілка

Існують дві жіночі конгрегації, пов'язані з орденом камілліанців:

Конгрегація дочок св. Камілла, заснована в 1892 році (798 черниць у 2002 році) і
Конгрегація служительок хворих св. Камілла, заснована в 1841 році (302 черниці в 2002 році)