PROFILPELAJAR.COM

Калантар Левон Олександрович
Калантар Левон Олександрович
вірм. Լևոն Քալանթար
Народився	16 січня 1891 ; Тифліс, Російська імперія
Помер	29 жовтня 1959 (68 років); Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія ; СРСР
Національність	вірмени
Діяльність	театральний діяч, режисер, театрознавець
Alma mater	Східний факультет СПбДУd (1916)
Відомі учні	Маркарян Генрік Рубеновичd
Партія	ВКП(б)
Батько	Калантар Олександр Айрапетовичd
Брати, сестри	Izabella Kalantard
Діти	Калантар Карен Левонович
Нагороди	;
IMDb	ID 1339196
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калантар.

Левон Олександрович Калантар (Калантарян) (вірм. Լևոն Քալանթար; 1891—1959) — вірменський радянський театральний режисер, театральний діяч, народний артист Вірменської РСР (1954)^[3]. Син Олександра Калантара, небіж Аветіса Калантара та батько Карена Калантара.

Життєпис

Левон Калантар народився 4 (16) січня 1891 у Тифлісі. Його батьком був Олександр Айрапетович Калантар, громадський діяч і журналіст.

У 1916 році закінчив східний факультет університету в Петрограді.

З 1916 — актор і режисер ряду театрів Грузії та Вірменії. Організатор вірменського театру в Тбілісі, один з організаторів Театру імені Сундукяна в Єревані.

У 1928-30 — головний режисер Бакинського вірменського театру.

В 1930-31 — режисер кіностудії «Арменфільм».

У 1931-35 головний режисер Єреванського робочого театру ім. Горького.

У 1937-43 і в 1952-59 — головний режисер Єреванського російського театру ім. Станіславського.

Помер Левон Олександрович Калантар 29 жовтня 1959 року в Єревані.

Нагороди

народний артист Вірменської РСР (26.09.1954)^[4]
орден Трудового Червоного Прапора (27.06.1956)
орден «Знак Пошани» (4.11.1939)

Пам'ять

У СРСР його ім'я було присвоєно Державному драматичному театру в Камо.

Творчість

Театр

На сцені Єреванського театру імені Сундукяна Левоном Калантаром були поставлені такі вистави:

1922 — «Пепо» Сундукяна^[5]
1922 — «Разбійники» Шиллера
1922 — «Затонувший дзвін» Гауптмана
1922 — «Загибель „Надії“» Гейерманса
1922 — «Вартазар» Геворкяна
1922 — «Суд» Демирчяна
1922 — «Антігона» Софокла
1922 — «Шлюб з примусу» Мольєр
1923 — «Саломея» Уайльда
1923 — «Чудо святого Антонія» Метерлінка
1923 — «Через чесноту» Ширванзаде
1923 — «Приборкання норовливої» Шекспіра
1924 — «С ранку до півночі» Кайзера
1924 — «Тартюф» Мольера
1925 — «Вчитель Бубус» Файко
1926 — «Змова Фієско в Генуї» Шиллера
1926 — «Отрута» Луначарского
1926 — «Злий дух» Ширванзаде
1926 — «Торгівці славой» Паньоля та Ні-вуа
1927 — «Дядько Багдасар» Пароняна
1927 — «Любов Ярова» Треньова
1927 — «Кривава пустеля» Багдасаряна
1927 — «Пурга» Щеглова
1929 — «Провокатор» Вольского та Жежеленко

Фільмографія

Режисер

1930 — Завжди готовий (короткометражний)
1930 — Під чорним крилом, спільно з А. М. Мартиросяном і з П. А. Бархударяном
1932 — Мексиканські дипломати, спільно з А. М. Мартиросяном
1932 — Повалені вішапи (короткометражний)

Актор

1930 — Під чорним крилом — Священник

Сценарист

1930 — Завжди готовий (короткометражний)
1932 — Повалені вішапи (короткометражний)

Твори

«Шляхи мистецтва» (1963)

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Калантар Леван Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
d:Track:Q164396 d:Track:Q124405912 d:Track:Q6429958 d:Track:Q2657718
↑ Большая Советская Энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Т. 11. Италия — Кваркуш. 1973. 608 стр., илл.; 39 л. илл. и карт. 1 карта-вкл.
↑ Хронография Еревана = Երևանի տարեգրությունը. — Ер.: Музей истории города Еревана, 2009. — С. 111. — 240 с.
↑ Театральная энциклопедия. Гл. ред. С. С. Мокульский. Т. 1 — М.: Советская энциклопедия, А — «Глобус», 1961, 1214 стб. с илл., 12 л. илл.