Було запропоновано приєднати статтю Наручники до цієї статті або розділу, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з лютого 2024.

Кайда́ни, збірн. кайда́ння — залізні ланцюги з кільцями, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах арештованого, в'язня^[1][2], який називався кайданником^[3]. Широко вживались до поширення наручників і наножників сучасного типу.

Слово кайдани, очевидно, походить від араб. قَيْدَانِ, kajdani — двоїни слова قَيْد, kajd («зав'язка»); запозичення відбулося через посередництво тюркських мов (пор. тур. kajd). Також пов'язується з тат. хайтан («шнурок», пор. гайтан)^[4]. У західних областях «кайданками» досі називають звичайні наручники^[5].

У XIX ст. кайдани носились ув'язненими протягом всього їхнього строку покарання. Вони часто не мали замка: їх елементи з'єднувались наглухо за допомогою заклепки. Ф. М. Достоєвський у «Записках з Мертвого дому» згадує про два види кайданів — «неформенні» і «форменні». Перші (арештанти називали їх мелкозвон) складались з кілець і були призначені для етапування, доставки засудженого до місця відбування покарання, носили їх поверх одягу. Другі призначались для перебування в місці ув'язнення і складались з чотирьох залізних прутів, у палець завдовжки, з'єднаних між собою трьома кільцями. До середнього кільця прив'язувався ремінь, що в свою чергу, кріпився до поясного ременя, надітого на сорочку. Їх носили під штанами^[6]. Під кайдани належало надягати так звані підкайданники — шкіряні шнуровані манжети довжиною 18-20 см (4 вершки), що запобігали неминучому в цих умовах намулянню ніг: «в один день арештант без підкайданників встиг би натерти собі рани». Надягали їх на спідню білизну, прямо під кільця кайданів. Підкайданниками в'язні за казенний кошт не забезпечувались, а заводили їх на свої гроші (коштували вони не менш ніж шістдесят копійок сріблом). Оскільки кайдани носили постійно, не знімаючи їх навіть у лазні, то перед миттям арештанти мусили знімати з себе білизну низкою хитрих маніпуляцій: «знявши спідню білизну, приміром, хоч з лівої ноги, треба пропустити його спочатку між ногою і кайданним кільцем; потім, звільнивши ногу, просилити цю білизну назад крізь те ж кільце; потім все, вже зняте з лівої ноги, просмикнути крізь кільце на правій нозі; а потім все просилене крізь перше кільце знову до себе назад». Ті ж дії повторювались у зворотному порядку і з надяганням нової білизни^[7].

У сучасній правоохоронній і карній системах ручні і ножні окови являють собою пристрої з вбудованим замком, переважно легкої конструкції. Призначення їх — обмежити рухи заарештованого чи засудженого під час перебування поза камерою.

В американських в'язницях наножники (fetter, leg irons, legcuffs)^[8] використовуються для сковування в'язнів групами (у так звані chain gangs)^[9]. Масивні наножники, схожі на стародавні кайдани, використовуються в Китаї.

Поряд з наручниками, ножні окови можуть використовуватися як приладдя для садомазохістських ігор.

• Наручники
• Колодка (кайдани)
• Куна (кайдани)

• Оковы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Кайдани [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 573. — 1000 екз.