Колодка (кайдани)

Нерухома колодка ганебного стовпа
Колодка для забивання кількох засуджених. Бразилія, бл. 1830
Запит «Колодки» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Колодка (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Диба (значення).

Колодки, також диби, скрипи́ці, скрепи́ці — масивні дерев'яні кайдани, які в старовину надівали на ноги, руки і шию в'язням[1][2][3]. Конструкція колодок, як і спосіб їхнього застосування могли бути різними. Надівання колодок називалося «забиванням»[4].

Використовували колодки і як запобіжний захід для утримання злочинця в очікуванні суду, так і як самостійний вид покарання[5].

Види

Нерухомі колодки

Нерухомі або стаціонарні колодки призначалися для повної іммобілізації засудженого (наприклад, у в'язниці, біля ганебного стовпа). Будова могла бути неоднаковою. Поширений тип — два масивних бруси з напівкруглими виїмками, де поміщалися гомілки (іноді також передпліччя) в'язня, на одному кінці брусів кріпився шарнір-петля, на другому — замок. В одну таку колодку часто забивали кілька людей, що розташовувалися поруч, іноді по обох боках брусів. Такий тип часто використовувався для покарання рабів на американських плантаціях. На територіях сучасної України і Польщі цей різновид колодок був відомий під назвою «гусак» (пол. gąsior); замість замка в них використовувалися клини. Розбуялих п'яниць зазвичай забивали в гусака однією ногою[6][7].

Дещо відмінним був тип нерухомих колодок, що використовувалися на ганебних стовпах. Вони мали вигляд двох масивних дощок з трьома півкруглими виїмками: середньої великої для шиї і двох крайніх менших — для передпліч. Засуджений до покарання біля стовпа мусив залишатися в таких колодках у зігнутому стані протягом багатьох годин.

Рухомі колодки

«Шийна скрипка» в музею тортур у Фрайбурзі
Нашийна колодка
Нашийна колодка, Шанхай, бл. 1870 р.

Рухомі колодки були дерев'яним аналогом залізних кайданів, вони не перешкоджали пересуванню в'язня, але істотно обмежували його рухомість і швидкість пересування. Такі колодки надівалися на ноги або на шию. Ножна колодка складалася з двох коротких чурбаків з виїмками, спорядженими шарніром і замком. Арештанти, в'язні в колодках називались колодниками[8].

Інший тип рухомих колодок укріплявся на шиї, він складався з двох широких дощок з напівкруглими вирізами. Подібні колодки могли використовуватися для з'єднання в'язнів попарно: у цьому разі в кожній дошці робили по дві виїмки, або виконували колодку у вигляді одної широкої дошки з вирізами на торцях, замкнутих скобами.

У німецьких землях були поширені колодки, відомі як «шийна скрипка» (нім. Halsgeige), що насправді нагадували формою цей музичний інструмент[9].

У країнах Східної і Південно-Східної Азії до початку XX ст. були поширені нашийні колодки, які являли собою щит з кількох дощок. У Китаї вони відомі як «муцзя» (кит.: 木枷)[10][11]. Злочинця з надягнутою на шию колодкою (де були написані його ім'я, адреса і провина) залишали в ній на певний термін, протягом якого він мав покладатися на милість перехожих, приймаючи їжу з їх рук. Розміри колодки різнилися залежно від тяжкості злочину: згідно з кодексом 1397 року, муцзя виготовляли вагою в 25, 20 і 15 кетті (приблизно 13, 10, 8 кг).

Історія

Перша згадка слова «диба» у давньоруських джерелах належить до початку XIII ст.: у договорі Смоленська з Ригою, що приписує «якщо русин виявиться винним, то в дибу його не саджати, а віддати на поруки; якщо ж поруки не буде, то посадити його в залізо». У псковській судовій грамоті міститься вказання: «хто силою в судібню влізе, чи придверника вдарить, то посадити його в дибу»[12].

Англійський другий «Статут про трудящих» у 1350 році приписував застосування колодок для «неправильних ремісників» і вимагав, щоб кожне місто й село мали в себе це знаряддя. Джерела свідчать, що колодки використовувалися в Англії понад 500 років по тому і ніколи не були офіційно скасовані[13].

Виставляння в колодках біля ганебного стовпа було звичайним до принаймні 1748 року[14]. Особливо часто використовували їх американські пуритани — для покарань представників нижчого класу[15][16].

Засуджений-колодник міг бути підданий додатковим катуванням, які могли придумати навколишні, наприклад, лоскотанню п'яток. Газета New York Times повідомляла в статті від 13 листопада 1887 року: «Також відійшли в минуле колодки, де образники публічної моралі колись сиділи ув'язнені, з ногами у важкому дерев'яному ярмі, а хуліганисті хлопчаки користувалися нагодою зняти з них взуття і лоскотати голі підошви» [17].

Останні задокументовані випадки використання колодок у Сполученому Королівстві належать до 1872 року[18][19].

У художніх творах

Ой, на руки кайдани,
А на ноги диби,­
Хотять ляшки сіромаху
До світа згубити.
Ой, на руки кайдани,
На ноги скрипиці...
Народна пісня «Гей, на біду, на горе»

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Колодка (кайдани)

Примітки

  1. ↑ Колодка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Диба // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. ↑ Скрипиці // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 548. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 23 грудня 2017.
  4. ↑ Забивати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ «Pillory, stocks, and whipping post». Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 24 грудня 2017.
  6. ↑ Гусак, деревянные оковы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  7. ↑ Гусак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. ↑ Колодник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  9. ↑ Rublack, Ulinka (1999). The Crimes of Women in Early Modern Germany. Oxford University Press. с. 75. ISBN 0-19-820637-2. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 24 грудня 2017.
  10. ↑ Jamyang Norbu, From Darkness to Dawn [Архівовано 9 червня 2011 у Wayback Machine.], site Phayul.com, May 19, 2009.
  11. ↑  Hugh Chisholm, ред. (1911). Cangue . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.)
  12. ↑ Дыба // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  13. ↑ Medieval Life and Times (Stocks). Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 24 грудня 2017.
  14. ↑ Earle, Alice Morse. "Curious Punishments of Bygone Days, " (1896), available in digitized form through the Gutenberg project. [1] [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  15. ↑ "Puritan Punishment, ". Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2017.
  16. ↑ Cox, James A., «Colonial Crimes and Punishments» [Архівовано 5 січня 2018 у Wayback Machine.], CW Journal, Spring 2003. Retrieved 2011-11-09.
  17. ↑ David Ker's New York Times article, «England in Old Times» (page 11 of New York Times, November 13, 1887)
  18. ↑ John May, Reference Wales (1994)
  19. ↑ unknown, Sheffield Daily Telegraph (Friday 14 June 1872)

Посилання