За даними на 1864 рік на казенній слободі Старобільського повітуХарківської губернії мешкало 1772 особи (894 чоловічої статі та 878 — жіночої), налічувалось 189 дворових господарства, існувала православна церква, відбувався щорічний ярмарок[1].
Станом на 1885 рік у колишній державній слободі, центрі Зориківська волості, мешкало 2070 осіб, налічувалось 311 дворових господарств, існували православна церква й школа, відбувався щорічний ярмарок[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2294 осіб (1146 чоловічої статі та 1148 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
За даними на 1914 рік у слободі проживало 3530 мешканців[4].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 44 людей[5].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 884 особи, з яких 401 чоловік та 483 жінки.[6]
