Зозімо
Особисті дані
Народження	19 червня 1932(1932-06-19)
	Салвадор, Бразилія
Смерть	17 липня 1977(1977-07-17) (45 років)
	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст	176 см[1]
Вага	65 кг
Громадянство	Бразилія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1948–1950 «Сан-Крістован»  ? (?) 1951–1965 «Бангу» 256 (10) 1965 «Фламенго» 4 (0) 1965–1966 «Португеза Деспортос»  ? (?) 1966 «Гуаратінгета»  ? (?) 1966 «Спорт Бойз»  ? (?) 1966–1967 «Спортінг Крістал»  ? (?) 1967 «Порвенір Мірафлорес»  ? (?) 1967–1968 «Агіла»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1955–1962 Бразилія 35 (1)
Тренерська діяльність**
1968 «Агіла» 1971 «Спорт Бойз» 1975-1976 «Спорт Бойз» 1977 «Депортіво Мунісіпаль»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
Зозімо у Вікісховищі

Зозімо (порт. Zózimo, 19 червня 1932, Салвадор — 17 липня 1977, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника. За свою 19-річну кар'єру він завоював репутацію одного з найдосвідченіших гравців Бразилії.

Чемпіон світу 1958 і 1962 років у складі національної збірну Бразилії. Більшу частину кар'єри виступав за невеликий клуб «Бангу», через що у нього нема клубних нагород. По завершенні ігрової кар'єри став тренером. Загинув на 46-му році життя в результаті автокатастрофи^[2].

У дорослому футболі дебютував 1948 року виступами за команду клубу «Сан-Крістован», в якій провів три сезони.

У 1951 році перейшов в іншу команду з Ріо-де-Жанейро, «Бангу», за який виступав протягом 14 років і де став найбільшим кумиром серед вболівальників.

Згодом з 1965 року недовго грав у складі клубів «Фламенго», «Португеза Деспортос» та «Гуаратінгета», після чого наступного року відправився до Перу і виступав за клуби «Спорт Бойз», «Спортінг Крістал» та «Порвенір Мірафлорес»

Завершив професійну ігрову кар'єру у сальвадорському клубі «Агіла», за який виступав протягом 1967—1968 років.

Був учасником Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі, де зіграв у всіх трьох матчах і забив гол у програному чвертьфіналі проти Німеччини (2:4)^[3].

1955 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. У складі збірної був учасником футбольного турніру на Чемпіонату Південної Америки 1957 року у Перу, де разом з командою здобув «срібло», а наступного року поїхав зі збірною на чемпіонат світу 1958 року у Швеції, здобувши того року титул чемпіона світу, проте на поле не виходив.

Лише через чотири роки, на чемпіонаті світу 1962 року у Чилі, Зозімо був основним гравцем, зігравши у всіх шести матчах, і здобувши другий поспіль титул чемпіона світу.

Крім двох титулів чемпіона світу, Зозімо виграв зі збірною також Кубок Бернардо О'Хіггінса у 1955 році, Кубок Атлантики в 1956 році і тричі — Кубок Освалдо Круза (1956, 1958 і 1962 роках).

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 35 матчів, забивши 1 гол. З 37 проведених ігор в 25 матчах «селесао» з Зозімо здобувала перемоги і програла лише в п'яти зустрічах.

Працював головним тренером в «Агілі», перуанському «Спорт Бойзі» та «Депортіво Мунісіпалі».

Через чотири тижні після свого 45-річчя, 17 липня 1977 року, загинув в автокатастрофі у місті Ріо-де-Жанейро^[2].

• Чемпіон світу (1): 1958, 1962
• Кубок Бернардо О'Хіггінса (1): 1955
• Кубок Атлантики (1): 1956
• Кубок Освалдо Круза (3): 1956, 1958, 1962
• Турнір Ріо-де-Жанейро: 1957
• Срібний призер Чемпіонату Південної Америки: 1957

• Зозімо на сайті ФІФА (англ.)

• Зозімо на sambafoot.com (англ.)
• Зозімо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.