Жаїр вихованець клубу «Португеза Деспортос», дебютував у головній команді в 1960 році[1][2], а дуже скоро був помічений наставниками збірної Бразилії. Його гру в головній бразильській команді примітили емісари італійського «Мілана», але гравця швидко відбракували через кволу, на їх погляд, статуру. В іншого міланського клубу, «Інтернаціонале», претензій до гравця не було, і він, багато в чому завдяки президенту Анджело Моратті, що підписав з ними контакт в 1962 році, опинився в Італії.
Бюрократична тяганина, що довго встановлювала особу прабабусі Жаїра, дещо затримала дебют бразильця в «нераззуррі»: першу гру він провів 1 листопада 1962 року в гостьовому матчі проти «Дженоа». Почав Жаїр фантастично: після двох хвилин проведених на полі, він вже відзначився забитим м'ячем, а «Інтер» виграв 3:1. Той сезон закінчився виграшем «скудетто», першим, в епоху Моратті і 8-м в історії клубу. Всього в «Інтері» Жаїр виграв 2 Кубка чемпіонів, два Міжконтинентальних кубка[2][3] і чотири чемпіонати Італії. Також Жаїр грав один сезон в столичній «Ромі». Всього в Італії Жаїр провів 286 офіційних матчів (260 з «Інтером», і 26 із «Ромою») і забив 71 гол (11 в Кубку чемпіонів)[4].
Завершив професійну ігрову кар'єру у канадському клубі «Віндзор Стар», за який виступав протягом 1974—1976 років[2].
Виступи за збірну
У збірній Бразилії Жаїр провів лише одну гру, 16 травня 1962 року проти Уельсу, з тієї причини, що на його місці грав сам Гаррінча. Жаїр разом зі збірною командою відправився на чемпіонат світу 1962 року у Чилі, де бразильці перемогли, але на поле не виходив.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
